Планування процесів створення та освоєння нової продукції, страница 2

де i = 1, m – число стадій (етапів) циклу ТП.

Паралельно-послідовний метод полягає в тому, що виконання окремих стадій (етапів) ТП частково суміщене в часі.

Мінімально можливий цикл ТП при поєднанні за часом стадій (етапів) буде дорівнювати

де Кпар– середній коефіцієнт паралельності виконання стадій (етапів), Кпар = 0,3-0,7.

Загальний цикл ТП () або мінімально можливий цикл ТП () повинні бути зіставлені з директивним терміном, установлюваним керівними органами або замовниками, причому  і  повинні бути менше або дорівнювати директивному терміну.

Шляхи скорочення тривалості циклу ТП:

- андартизація і типізація технічних й організаційних рішень на всіх стадіях (етапах) підготовки виробництва;

- ралельне і паралельно-послідовне виконання робіт;

- укова організація праці конструкторів, технологів;

- ровадження механізації, автоматизації, комп’ютеризація трудомістких робіт;

- осконалення інформаційного забезпечення працівників служб підготовки.

4.4.4 Лінійні графіки технічної підготовки виробництва

Лінійні (стрічкові) графіки (графіки Ганта) технічної підготовки виробництва (ТП) складають від заданого терміну початку освоєння виробництва нового виробу. Горизонтальні відрізки, які наносяться на графік паралельно, відображають тривалість циклів кожної стадії, етапу або окремої роботи, розрахованих за нормативами або експертним шляхом.

Основним плановим документом ТП є генеральний план-графік технічної підготовки виробництва нового виробу (лінійний графік), що визначає послідовність робіт і загальну тривалість циклу ТП (табл. 4.6).

На підставі генерального плану-графіка складаються робочі графіки за окремими стадіями (етапами) ТП для планування роботи відповідних служб (відділів).

При побудові лінійного графіка ТП необхідно виходити з максимально можливого поєднання робіт у часі (паралельно-послідовне поєднання робіт за окремими стадіями і етапами). За допомогою генерального і робочих графіків здійснюється контроль термінів виконання окремих робіт і етапів.

Переваги лінійних (стрічкових) графіків проведення ТП:

- очність послідовності робіт у часі;

- остота побудови;

- ступність розуміння працівниками різної кваліфікації.

Недоліки лінійних  (стрічкових) графіків проведення ТП:

- афіки не відображають складності і взаємозв’язків усіх робіт, що призводить до неузгодженості термінів виконання робіт і до їх дублювання;

- афіки не розділяють роботи за важливістю, а отже, неможливо визначити головні роботи, на виконанні яких необхідно зосередити ресурси.

4.4.5 Сітьові графіки технічної підготовки виробництва

Різке збільшення обсягів проектних робіт, ускладнення розробок якісно нової продукції, зменшення часу на проведення розроблень потребували використання більш довершених методів планування. Ці методи повинні були забезпечити можливість оперативного управління розробленнями, прогнозування ходу їх виконання, скорочення термінів виконання робіт, досягнення ефективного використання ресурсів.

Перелічені вимоги були реалізовані під час використання методу сітьового планування та управління (СПУ).

Початкові варіанти сітьового планування були вперше застосовані в США в 1957-1958 рр. (М. Уолкер, Д.Келлі, Д. Малькольм). Спочатку методи СПУ використовувалися для обґрунтування термінів закінчення складних розробок. Разом з тим зараз ці методи використовуються для вирішення значно ширшого кола завдань.

Найдоцільніше застосовувати СПУ при:

-  розробленні складних об’єктів нової техніки;

-  проведенні комплексних робіт з освоєння виробництва нових видів продукції;

-  будівництві і монтажі нових промислових об’єктів;

-  реконструкції і ремонті складних технічних об’єктів.

Узагалі доцільно застосовувати методи СПУ вже за наявності комплексу складноорганізованих робіт кількістю більше 25.

Суттю методу СПУ є графічне зображення певного комплексу робіт, що відображає їх логічний взаємозв’язок, послідовність і тривалість, із подальшою оптимізацією сітьового графіка за рядом критеріїв і управління з його допомогою ходом робіт.

Етапи сітьового планування і управління:

1)  визначення переліку робіт, що входять в розроблення, формулювання подій (результатів робіт), визначення послідовності їх виконання;

2)  визначення часу виконання робіт;

3)  побудова сітьового графіка;

4)  визначення критичного шляху і резервів часу;

5)  аналіз сітьового графіка і його оптимізація;

6)  управління ходом робіт за допомогою сітьового графіка.

СПУ є окремим завданням математичного моделювання і належить до класу завдань упорядкування. Модель розробки зображується у вигляді орієнтовного графіка і називається сітьовою моделлю, сітьовим графіком або просто сіткою. Вона відображає склад, взаємозв’язок і послідовність усіх етапів розроблення

Найважливішими елементами сітьового графіка (СГ) є роботи і події.

Роботи - процеси, що проходять у часі, вимагають для свого здійснення витрат праці, часу і матеріальних ресурсів (робота над кресленнями, складання звіту тощо).

Очікування - окремі випадки робіт, які не вимагають матеріальних і трудових витрат, але займають певний час (охолодження заготовки, застигання бетону, сушіння в природних умовах і т. ін.).

Роботи й очікування на СГ зображаються суцільними стрілками. Робота може бути виміряна в одиницях часу (трудомісткість робіт): годинах, днях, місяцях. Тривалість роботи проставляється цифрою над стрілкою.

Фіктивні роботи не пов’язані ні з витратами часу, ні з матеріальними і трудовими ресурсами, а застосовуються лише для встановлення логічних зв’язків між роботами.

Фіктивні роботи на СГ позначаються пунктирними стрілками.

Кожна робота самостійно або у поєднанні з іншими роботами закінчується певним результатом, який прийнято називати подією (завершення розроблення креслень, підпис звіту тощо).

Подія здійснюється тоді, коли закінчені всі попередні їй роботи. В той же час подія - передумова для подальших робіт.

Події «зшивають» попередні і подальші роботи. Події не мають тривалості. Кожна подія повинна бути повно і всебічно сформульована, тобто формулювання події повинне включати результати виконання всіх попередніх їй робіт.

Кожна подія отримує свій номер (код) відповідно до технологічної послідовності звершення. На СГ події позначаються кружечками.

На СГ є дві особливі події – вихідна (початкова) і завершальна.

Вихідна подія формулювання умов для початку виконання даного комплексу робіт. Вона не має попередніх робіт і подій. На СГ в неї не входить жодна стрілка.

Завершальна подія -не має подальших робіт і подій, це формулювання кінцевого результату проведеного комплексу робіт. На СГ з нього не виходить жодної стрілки.