Токарно-гвинторізні верстати. Визначення основних структурних параметрів. Керування приводом головного руху

рівень та стан у значному ступені характеризують виробничу міць країни.

У наш час верстатобудівельними оснащають у все зростаючих масштабах верстатобудівельну та металообробляючу промисловість складними і унікальними верстатами, досконалим автоматичним обладнанням та автоматичними лініями.  

Токарно-гвинторізні верстати призначені для виконання різнобічних робіт. На них можна обточувати зовнішні циліндричні, конічні та фасонні поверхні, розточувати циліндричні та конічні отвори; обробляти торцеві поверхні; нарізати зовнішні та внутрішні різьби; свердлити, зенкерувати та розвертати отвори; виконувати відрізку, підрізку й тому подібні операції.          Усе частіше у верстатобудуванні використовується автоматизація, яка позволяє точніше забезпечити здійснення вимог, що пред’являються до металорізальних верстатів. Підвищення рівня комплексної механізації та автоматизації веде до підвищення: безпеки та легкості обслуговування, точності роботи, експлуатаційної надійності та технологічності.

Основні вимоги, які пред’являються до сучасного металорізального верстата:

-  безпека та легкість обслуговування;

-  висока точність роботи;

-  висока експлуатаційна надійність;

-  можливо мала матеріалоємність та габарити;

-  можливо низька початкова вартість;

-  технологічні конструкції, тобто простота виготовлення усіх окремих частин;

-  верстата та простота збору.

Сучасні металорізальні верстати – це високо розвинуті машини, враховуючи велику кількість механізмів, використовуючи механічні, електричні, електронні, гідравлічні, пневматичні та інші методи здійснення рухів та управління циклом. За конструкцією і призначенням важко знайти більш різноманітні машини ніж металорізальні верстати. На них виробляють всі можливі деталі – від найменших елементів годинника і приборів, до деталей, розміри яких досягають багатьох метрів – турбін, теплоходів. Тому і габарити самих верстатів різні.

Серійний випуск токарних верстатів був уперше початий на московському заводі «Красный  пролетарий» у 1929 р. Першим достатньо прогресивним на той час токарно-гвинторізним верстатом з шестеренною коробкою швидкостей був верстат ДИП-200, випущений у 1932 р. Ця модель з часом підверглась ряду модернізацій, за результатом яких були зроблені верстати 1Д62М, 1А62 та ін.

У вітчизняному та зарубіжному верстатобудуванні токарні верстати оснащаються  копіру вальними приладами. Це дозволяє обробляти складні контури без спеціальних фасонних різців та комбінованого розточного інструмента та значно спрощує наладку верстатів.

Токарно-гвинторізні верстати розвиваються шляхом збільшення точності, вдосконалення управління, збільшення діапозона швидкостей та подач, подальшим відпрацюванням технологічної оснастки.  

1. Визначення основних структурних параметрів верстата.

1.1  Стислий опис особливостей оброблюваної поверхні.

Нам потрібно нарізати внутрішню різьбу у пустотілому циліндричному валику, з кроком Т, за ріжучий інструмент приймаємо різець, профіль якого збігається з профілем різьби.  Будь-яка поверхня може бути створена як слід, залишений однією довільною лінією