Історія створення та розвитку залізниць у світі (основні дати та відомості)

Історія створення та розвитку залізниць у світі (основні дати та відомості)

Для перевезення руди, вугілля та ін. вантажів з місць видобутку в місця їх переробки здавна застосовувалися вагонетки, переміщувані по дерев'яних рейко-лежневих коліях зусиллями людей, коней або із приводом від водяних коліс (механічна енергія перепаду води). Наприкінці 18-го століття почали застосовуватися чавунні рейки у вигляді ринви в перерізі, пізніше – грибоподібні, а в коліс вагонеток з'явилися внутрішні гребені для їхнього втримання усередині колії.

До початку 19-го століття у світі, особливо в Західній Європі, установилися капіталістичні відносини, збільшилося виробництво виробів, заробили численні фабрики й заводи. На них для полегшення ручної праці стали застосовуватися стаціонарні парові машини – теплові поршневі двигуни для перетворення водяної пари в механічну роботу. Уперше проект такого двигуна розроблений росіянином ученим І.І. Ползуновым в 1763 г., а їх масове застосування почалося після створення дослідних зразків англійським механіком Дж. Уаттом в 1774-1784 рр. У його честь одиниця потужності 1 кінська сила (л. с.) замінена на 1 Ват. У це ж час парові й газогенераторні двигуни почали встановлювати на транспортні засоби, з'явилися парові авто – локомобілі. Потрібні були й нові види машин для масового перевезення вантажів і пасажирів. У Росії в Санкт - Петербургові в 1809 г. був заснований Корпус інженерів шляхів сполучення (сухопутних, залізничних і водних). Розвиток нових видів транспорту в Росії затримала навала французьких військ в 1812 г.

Перші парові машини для пересування по рейках були запропоновані й побудовані в Англії: в 1803 г. (Р. Тревитик), в 1811 г. (Бленкинсон), в 1814 г. (Дж. Стефенсон) і ін. В 1812 г. побудований 1-й у світі досвідчена ділянка залізн. Мидлтон – Лидс. В 1823 г. Стефенсон заснував 1-й завод для будівлі паровозів, а в 27.09.1825 г. відкрив 1-ю у світі залізн. загального користування Стоктон - Дарлингтон довжиною 21 км. Англійські паровози стали закуповувати інші країни Європи й Америки. Магістральні залізн. загального користування з паровою тягою з'явилися в 1830 г. у США, в 1832 г. – у Франції, в 1835 г.-- у Бельгії й Німеччини, в 1837 г. – в Австрії й у Росії (залізн. Санкт-Петербург – Царське село довжиною 27 км., ширина колії 1829 мм), пізніше й в інших країнах миру. Промислові парові залізн. у Росії почали працювати з 1834 г. на уральському Нижне-Тагільському заводі після створення першого в Росії паровоза (механіки батько й син Черепановы). На Західній Україні, що входила до складу Австро-Угорської імперії, перша залізн. Вена-Львов відкрита в 1861 році.

У промислово розвинених країнах також початий випуск рухомого состава й інших технічних засобів, застосовані нові системи гальмування, безпеки (електрожезлова) і сигналізації, габарити, галузева нормативна документація (ПТЭ, інструкції й ін.), телеграфна й радіозв'язок. Великий внесок у розвиток залізн. внесли росіяни вчені й інженери Мельников П.П., Журавський Д.І., Волков М.З, Бородін А.П, Белелюбский Н.А, Крафт Н.О., Петров Н.П., Щукин Н.Л., Ломоносов Ю.В, ін. В 1844 г. на Олександрівськом чавуноливарному заводі в Санкт-Петербургові почате серійне виробництво паровозів і вагонів для залізн. Росії. В 60-х рр. 19-го століття виготовлення паровозів у Росії почалося й на інших заводах і до 1917 р. їхня кількість перевищила 13,5 тис. В 1851 г. почала діяти магістральна залізн. Санкт-Петербург – Москва довжиною 650 км, ширина колії 1524 мм. (у середині 20-го століття російське залізн., у т.ч. в Україні, у зв'язку в збільшенням швидкостей руху по них були перешито на ширину 1520 мм). Після утруднень із доставкою військ і озброєння під час Кримської війни з англо-французькими військами було почате будівництво залізн. Москва – Севастополь і в 1851 г. створені залізн. війська й служба військових повідомлень (ВОСО). В 1865 г. створене міністерство шляхів сполучення (МШС). Усе це значно сприяло перемозі Росії в російсько-турецькій війні 1877-1878 рр.

До 1860-му г. довжина залізн. у світі перевищувала 100 тис. км, з них половина – у США, 17 тис. км – у Великобританії, 11 тис. км – у Німеччині, 1590 км. – у Росії. Швидкому будівництву залізн., особливо в складних гірських умовах, сприяло використання винаходу Нобеля – динаміт. Будівництво й використання залізн. привело до різкого скорочення строків доставки пасажирів і вантажів, збільшенню їх обсягів. Це сприяло розвитку подорожей, міждержавних зв'язків і промисловості.         Найбільш інтенсивний період будівництва залізн. у Росії (у т.ч. в Україні) були 1865-1916 рр. В 1880 г. у Києву створена 1-я у світі паровозоиспытательная станція, а в 1882 г. у Києву – 1-я в Росії лінія электротрамвая. В 1903 р. від Забайкалья на Харбін і Порт-Артур побудована Китайсько-Східна залізн. (КВЖД). З 1891 по 1916 рр. у Росії була побудована Транссибірська магістраль Челябінськ - Владивосток довжиною . понад 9 тис. км. Її будівництво сповільнили російсько-японська й 1-я світова війни. ДО 1913 р. залізн. Росії становили більш 70 тис. км, з них 85% -- у європейській частині країни.

Почали з'являтися проекти нових локомотивів для заміни паровозів з низьким к.п.буд. В 1876 г. у Росії на основі робіт винахідника 1-го електродвигуна Якоби інженер Пироцкий створив діючий зразок 1-го у світі електровоза (пізніше паралельно Сименс у Німеччині й Эдисон у США реалізували аналогічні проекти). У самому кінці 19-го століття росіянин військовий інженер Одинцов А.І. запропонував проект локомотива із двигуном на рідкому паливі, названий пізніше тепловозом (чому сприяла поява автомобільних ДВС і й створення в Німеччині Рудольфом Дизелем двигуна із самозапалюванням нафтового палива від стиску). Однак царським урядом проект тепловоза Одинцова не був реалізований, а в 1914 р. почалася 1-я світова війна з більшим збитком для залізн. Росії.