Зовнішньополітичний курс СРСР в 50-80х роках та його розпад, страница 4

n   з 1952 р. проведено реформу в галузі планування народного господарства – чимало функцій передано республіканським і місцевим органам і підприємствам;

n   з 1953 р. селянські кооперативи були прирівняні до промислових підприємств;

n  приватна власність обмежувалася максимальним наділом у 10-15 га на одне господарство, створювались агропромислові комбінати;

n   у 1963 р. прийнято нову конституцію, що гарантувала  громадське самоврядування і проголошувалася Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (СФРЮ), де при владі був Союз  комуністів Югославії (СКЮ), позбавлений директивний функцій;

n   сфера охорони здоров’я, освіти і культури переводилися на самофінансування із місцевих джерел

Міжнародний імідж Югославії

n  Позитивні результати реформ  укріпили міжнародне становище Югославії;

n  стояла у витоків створення Руху неприєднання, разом з Індією і Єгиптом4

n   В середині 50-х рр. радянсько-югославські відносини нормалізувалися.

n  пом’якшення комуністичного режиму в кінці 40-поч. 50- х рр. поступово замінювалося на авторитарний режим управління та виникнення культу особи Й. Броз Тіто;

n  З 1974 р. він був обраний президентом Югославії без обмеження строку мандата, що надало йому необмежену владу

Політичні протиріччя у соціалістичному таборі в 50-70-х рр.

n  Складна міжнародна обстановка, тягар тоталітарних систем, необхідність демократичних реформ – все було край необхідно як СРСР, так іншим соціалістичним країнам;

n  Хрущовська «відлига» продемонструвала, що демократичні перетворення необхідні країнам і диктаторськими методами приборкати народ надовго не вдасться;

n   Саме поразки в демократичних рухах Східної Європи привели до революційних подій наприкінці 80-х поч. 90-х рр., припинити які вже було неможливо

Сучасний стан колишніх соціалістичних країн

n  Швидка інтеграція країн Східної і Південної Європи з Заходом вже має певні результати;

n   Так, у 1999 р. членами НАТО стали Польща, Угорщина, Чехословаччина;

n   Готуються до вступу в НАТО Македонія, Хорватія, Албанія;

n   У 2004 р. членами ЄС стали Угорщина, Словаків, Словенія, Чехія, а у 2007 р. до них приєдналися Болгарія і Румунія

Перехід до міжнародної розрядки в світі в кінці 60-70-х рр.

o 1966 р. поліпшилися відносини СРСР з Францією і підписано радянсько-французьку декларацію і «Принципи співробітництва між СРСР і Францією»

o  1968 р. підписано Договір про нерозповсюдження ядерної зброї між СРСР, США та Великою Британією, Договір про заборону розміщення ядерної зброї на дні морів, океанів та їхніх надрах.

o  1972 р.  СРСР і США підписали двосторонню угоду про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО) і про деякі засоби в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь терміном на 5 років та документ «Основи взаємовідносин між СРСР і США».

Передумови для міжнародної розрядки в 70-х рр.

o досягнення військово-стратегічного паритету (рівноваги) між СРСР і США;

o усвідомлення громад кість і керівниками країн катастрофи ядерного конфлікту;

o  неможливість поодинці вирішувати проблеми екології, енергетики, глобальних проблем

Основні договори між СРСР і США щодо ядерної зброї (1972-74 рр.)

l  Договір про обмеження систем протиракетної оборони(ПРО);

l  Тимчасова угода про деякі засоби в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСВ-1) терміном на 5 років;

l  Угода про запобігання ядерної війни

l  1972 р. – Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної і токсичної зброї та про їхнє знищення між СРСР, Англією і США;

l  1974 р. – СРСР і США підписали Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї;

l  1975 р. –  у Хельсінкі (Фінляндія) відбулася Нарада з питань безпеки і співробітництва в Європі, підготовка до якої велася з 1969 р. за участю 33 європейських країн, США та Канади. Були розглянуті питання безпеки в Європі, економічне, науково-технічне співробітництво і охорона навколишнього середовища, гуманітарні питання;