Дані табл. 5 показують, що останні два роки індекс споживчих цін майже не змінився і зупинився на рівні 101,5 %. Спостерігається збільшення з 2000 року таких показників: грошові доходи в розрахунку на душу населення, заробітна плата, мінімальна заробітна плата, мінімальна пенсія разом з цільовою допомогою. При цьому розмір прожиткового мінімуму в середньому на одну людину на місяць і в січні 2002 року, і 2003 року складала 342 грн. Загальну тенденцію рівня забезпечення до прожиткового мінімуму соціальних гарантій вивести не вдасться, тому що він то збільшується, то зменшується. Позитивним моментом можна вважати той факт, що і рівень мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму для працездатних громадян, і мінімальної пенсії до прожиткового мінімуму для громадян , що втратили працездатність, у січні 2003 року в порівнянні із січнем 2002 року збільшився. Однак він, як і раніше, залишається дуже низьким.
Україна належить до країн з високим рівнем бідності. Одним з показників бідності є питома вага витрат на харчування в загальному обсязі витрат населення. Вважається, що люди, що витрачають більш ЗО % доходу на придбання продуктів харчування, живуть в умовах бідності. За цим критерієм середньостатистична українська родина в 2000 р. витрачала 57 % сукупного доходу (міська родина - 59 %, сільська - відповідно 51 %), у 2001 році цей показник збільшився до 65 %. Ще більш показовим є питома вага в бюджеті родин витрат на придбання товарів (продовольчих і промислових) і оплату послуг. Протягом 1992 - 2002 р. цей показник для населення України не опускався нижче 71 %, У 2001 році він дорівнював 82 %, у 2002 -80 %. Це означає, що останні роки лише 20 % свого доходу родини могли витратити на придбання цінних паперів, іноземної валюти і заощадження. Тобто фактично рівень доходів середньостатистичної родини дозволяє мати лише поточне споживання (харчуватися і здобувати товари повсякденної необхідності), але не мати заощаджень, що є ще одним підтвердженням
бідності населення.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що рівень соціальне - економічного становища України низький, про це свідчать усі розглянуті вище показники. Існує безліч проблем, на рішення яких повинно бути спрямовано всі сили як держави так і кожного члена суспільства.
З .І Основні проблеми соціальної економіки України і шляхи
виршення
У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя чітко виявили себе ознаки економічної стабілізації. Позитивний вплив на стабілізацію справляють реструктуризація підприємств, їх адаптація до умов ринкової кон'юнктури.
За цей період сформовано основні атрибути національної економіки: грошову, фінансову, платіжну, податкову, митну, банківську та інші системи, що в своїй сукупності визначають економічну інфраструктуру держави.
Але слід зазначити, що в економіці ще не накопичено необхідного потенціалу економічного зростання, не забезпечено передумов зміцнення фінансової системи держави. Тривалий спад виробництва унеможливлював досягнення відчутних зрушень у соціальній політиці.
Соціальна сфера не в змозі справитися із завданнями, що стоять перед нею. Проблеми існують у всіх галузях соціальної інфраструктури: у діяльності по забезпеченню ефективної зайнятості населення, по формуванню доходів членів суспільства, у соціальному забезпеченні і захисті громадян, у споживанні і способах його задоволення, в охороні здоров'я, в народній освіті, в торгівлі, суспільному харчуванні і побутовому обслуговуванні, у житлово- комунальному господарстві, в екологічному захисті громадян, в культурі й мистецтві. Якщо раніше ускладнення виникали через те, що дані питання не мали необхідного нормативне -правового забезпечення, то в даний час безліч проблем можна вирішити,
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.