Розробка пропозицій щодо підвищення ефективності діяльності маркетингової служби на підприємстві, страница 7

В II розділі Закону "Про рекламу" описані основні вимоги до реклами.

Якщо підприємство рекламує свою чи діяльність вироблену продукцію, то воно відповідає за точність, законність рекламної інформації. У випадку, коли підприємство виготовляє поліграфічну рекламну продукцію для замовників (календарі, плакати, постеры і т.д.), що є його основною діяльністю, воно не несе відповідальності за зміст реклами.

У Законі також визначені загальні обмеження щодо рекламної діяльності на Україні:

Рекламодавець зобов'язаний на вимогу чи виробника розповсюджувача реклами надати документальне підтвердження про вірогідність інформації, що міститься в рекламі.

У Законі описана схема ідентифікації реклами:

Також у Законі зазначені причини, по яких реклама вважається несумлінною:

Несумлінною рекламою вважається реклама, що унаслідок неточності, невірогідності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу поширення й інших вимог, передбачених законодавством України, чи вводить може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди обличчям і державі. Прийоми і спеціальні ефекти, метою яких їсти залучити чи увага викликати чи сміх інші позитивні емоції і які при цьому не створюють неправильного розуміння споживачем таких прийомів, не вважаються несумлінною рекламою. На жаль поняття неточності, двозначності, перебільшення, умовчання достатнє розмиті, і несумлінних рекламодавців притягти до відповідальності дуже складно. Рекламні агентства, виробники реклами зацікавлені в збільшенні числа замовників, тобто збільшенні прибутку і зовсім не в тім, щоб реклама була достовірної і сумлінною.

У Законі розглядається соціальна рекламна інформація. Соціальна рекламна інформація - це інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров'я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту і безпеки населення, що не має комерційного характеру. У такій рекламі не повинні згадуватися конкретна продукція і її виробники. Обличчя, що здійснюють на безоплатній основі діяльність щодо виробництва і поширення соціальної рекламної інформації, передачі свого майна, у тому числі засобу, іншим особам для виробництва і поширення соціальної рекламної. інформації, користаються пільгами, передбаченими законодавством щодо благодійної діяльності. Розповсюджувачі реклами, діяльність яких чи цілком частково фінансується за рахунок державного бюджету, повинні розміщати соціальну рекламну інформацію державних органів безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу (друкованої площі), відведеного для реклами.

У Законі говориться про рекламу на телебаченні і радіо. Час мови, відведеної на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків на щогодини мови для телерадіоорганізацій будь-якої форми власності. Це вимога не поширюється на спеціалізовані рекламні канали мови. Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради й інших політичних державних заходів.

Трансляції концертно-видовищних і спортивних програм тривалістю більше чим на 45 хвилин можуть бути перервані для реклами лише один раз за повний 45-хвилинний проміжок часу. Не можуть перериватися також кіно- і телефільми. Реклама може бути розміщений перед їх чи початком після їхнього закінчення. Телепередачі тривалістю більше 10 хвилин не можуть сполучатися з рекламною інформацією без узгодження з власником авторського права. Забороняється реклама в передачах, розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію. Працівникам теле- радіомовлення під видом інформації заборонено: указувати реквізити виробника чи продукції послуг, адресі, контактний телефон, рахунок, комерційні ознаки чи товару послуг.