Ринкова реструктуризація промислових підприємств і державна підтримка інноваційної діяльності

РИНКОВА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ І ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

УДК 658.16

Мішустін Ю.В.

комітет по сільському господарству при Верховній Раді України

Ринкова реструктуризація національної економіки насамперед передбачає адаптацію до ринку промислових підприємств. Корені причин уповільнення ринкового реформування саме знаходяться в повільній комерціалізації діяльності суб'єктів господарювання.

Основою ринкового господарювання є комерційна діяльність економічних суб'єктів, вільний вибір будь-якою юридичною особою будь-якого виду діяльності (крім заборонених законом), доступ до будь-яких видів ресурсів, обмежений власними і позиковими засобами, вільне установлення господарських зв'язків між постачальниками і споживачами, установлення внутрішньо- і міжгалузевих пропорцій під впливом динаміки цін і прибутків.

Промислові підприємства, особливо ті, що перемінили форму власності, повинні зорієнтуватися в складній економічному, правовому і соціальному середовищі перехідного періоду, реструктурувати організацію і управління виробництвом, умови виробничо-господарської діяльності, знайти свої ринкові сегменти, щоб підготувати основу стабілізації і розвитку.

Важливими ознаками структурних зрушень у промисловості є кількісне, як абсолютне, так і відносне, зростання кількості недержавних підприємств, зміна міжгалузевих пропорцій, які в Україні відбуваються на фоні тривалого спаду обсягів виробництва. Вади чинного господарського механізму, слабкий, особливо за світовими стандартами, стан ринкової інфраструктури, низька якісна і цінова конкурентоспроможність продукції стримують реалізацію потенційних переваг недержавної власності, ускладнюють оптимізацію галузевої структури виробництва і видової структури виробленої продукції.

Новий тип підприємств, що відповідає ринковим відносинам, став виникати на основі роздержавлення і приватизації основних засобів виробництва. Поява комерційних підприємств є одним із головних показників здійснення ринкових перетворень.

Суперечливий процес становлення ринкового механізму національної економічної системи характеризується становлення різноманітних економічних суб'єктів різних форм власності, що обирають організаційну форму господарювання відповідно до форми власності, внутрішньої структури, розмірів об'єкта власності, цілей і умов виробничо-господарської діяльності, з урахуванням комплексу умов зовнішнього середовища. Перехідний період і умови ринку в цьому відношенні визначають і посилюють динамічність організаційних форм, що видозмінюються виходячи зі змін внутрішнього і зовнішнього середовища, власності, цілей, сфер діяльності та ін.

Сьогоденні умови об’єктивно вимушують комерціалізовані та й державні підприємства ставити перед собою стратегічні завдання постійного інноваційного розвитку, що обумовлено складним конкурентним середовищем та необхідністю забезпечення конкурентоспроможності продукції не тільки з вітчизняними, але і з закордонними аналогами. Організація інноваційної діяльності передбачає навіть у розвинутих країнах, всебічну державну підтримку, особливо необхідною вона є в трансформаційних умовах України.

Очевидно, що основними державними інструментами, що активізують інновації у виробництві, є податкова політика і політика банківського кредитування, що створюють на визначений період сприятливе середовище для комерціалізації, а отже і пожвавлення інноваційної діяльності підприємств. Державі варто брати участь і фінансування придбання інформаційних продуктів і продуктів інтелектуальної праці за кордоном, що також можна здійснювати на комерційних началах. Відповідні підрозділи національної інфраструктури підтримки інновацій, які придбають вказані продукти, можуть проводити оперативну оцінку доцільності їх застосування у визначених видах виробництв, а у випадку ефективного використання або впровадження брати участь у розподілі відповідного прибутку.

Пріоритетними напрямками створення пільгових умов повинні бути насамперед розробки альтернативних видів енергії і ресурси, энерго- і що ресурсозберігаючих, екологічно чистих, замкнутих безвідхідних технологій, технологій по очищенню навколишнього середовища.

Держава повинна також виступити ініціатором організації еквівалентного обміну інноваціями і відповідного національного ринку із виходом на міжнародні ринки інновацій. Перехід до ринкових форм обслуговування інноваційних процесів передбачає усунення недоліків існуючої організаційної структури.

Показані напрямки механізму інноваційної діяльності ринкового типу, поряд і відповідними підрозділами підприємств створять основу і стануть суб'єктами ринку інтелектуальних продуктів, інновацій і інформації, необхідність формування якого для забезпечення економічного суверенітету і розвитки країни очевидна.

_____________

Література: 1. Програма — "Україна — 2010". — К.:, 1999. 2. Завалин П.Н., Васильев А.В. Оценка эффективности инноваций. — СПб: Издательский дом "Бизнес-пресса", 1998. — 216 с.. 3. Инновационный менеджмент. /Под ред. П.Н.Завалина, А.К.Казанцева. — М., 1998. — 568 с.