Поняття і сутність менеджменту. Інтегровані підходи до управління

Тема 1. Поняття І сутність менеджменту

1. Організації та їх загальні характеристики.

2. Ознаки діяльності менеджера.

3. Рівні управління.

4. Управління, спрямоване на успіх.

5. Інтегровані підходи до управління.

1.1. Організації та їх загальні характеристики

Організація складає основу світу менеджерів, вона є чинником, що зумовлює існування менеджменту.

Для того щоб вважатися організацією, певна група має відповідати декільком обов’язковим вимогам. До них відносяться:

1.  Наявність, щонайменше, двох осіб, які вважають себе часткою цієї групи.

2.  Наявність, щонайменше, однієї мети, яку приймають як спільну усі члени даної групи.

3.  Наявність членів групи, які навмисно працюють разом, щоб досягти значущої для всіх мети.

Отже, організація — це група осіб, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети.

Організації бувають формальними та неформальними. Наведене вище визначення справедливе для формальних організацій. Неформальні організації — це групи, що виникають спонтанно, але у них люди вступають у взаємодію один з одним достатньо регулярно. Неформальні організації існують у всіх формальних організаціях, за винятком, можливо, невеликих.

Формальне управління рідко має справу з організаціями, що мають тільки одну мету. Предмет нашого курсу — це керування складними організаціями. Складні організації мають ряд взаємопов’язаних цілей.

Усі складні організації є не тільки групами, що цілеспрямовані у своїй діяльності та мають певний набір взаємопов’язаних цілей; вони також мають загальні для всіх складних організацій характеристики.

Ці загальні риси допомагають зрозуміти, чому для досягнення успіху організацією потрібно керувати.

У загальних рисах цілі будь-якої організації включають перетворення ресурсів для досягнення результатів. Основні ресурси, що використовуються організацією,— це люди (людські ресурси), капітал, матеріали, техніка та інформація.

Однією з найбільш значущих характеристик організації є її взаємозв’язок із зовнішнім середовищем. Ні одна організація не може являти собою «острів у собі самій». Організація повністю залежить від оточуючого світу — від зовнішнього середовища — як стосовно своїх ресурсів, так і стосовно споживачів, користувачів їх результатів, яких вони прагнуть досягти.

Термін «зовнішнє середовище» включає у себе економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі організації, систему цінностей у суспільстві, суспільні погляди, техніку, технологію та інші складові.

Найбільш очевидною характеристикою організацій є поділ праці. Якщо, щонайменше, дві особи працюють разом для досягнення однієї мети, вони повинні ділити роботу між собою.

Розподілення усіє роботи на складові компоненти звичайно називається горизонтальним поділом праці. Розподілення великого обсягу роботи на численні невеликі спеціалізовані завдання дозволяють організації виробляти набагато більше продукції, ніж у випадку, коли та ж сама кількість людей працювала б самостійно.

Складні організації здійснюють чітке горизонтальне розподілення за рахунок утворення підрозділів, які виконують специфічні конкретні завдання та досягають конкретних специфічних цілей. Такі підрозділи часто називаються відділами або службами.

Оскільки робота в організації поділяється на складові частки, хтось повинен координувати роботу групи з метою зробити її успішною.

Отже, в організації існують дві внутрішні органічні форми поділу праці. Перша — це поділ праці на компоненти, що складають частини загальної діяльності, тобто горизонтальний поділ праці. Друга, яка називається вертикальним поділом, відокремлює роботу з координації