Поряд з періодичними структурами використовуються також нерегулярні (випадкові, стохастичні) растрові структури. При цьому в залежності від оптичної щільності оригіналу растрові точки мають різну площу і форму, їхня кількість на деякій одиничній площадці також змінна і, найголовніше, вони розподілені на площі зображення випадковим способом. Хаотичність структури дозволяє практично виключити появу муару, а частотні особливості, властиві високочастотним нерегулярним структурам, дозволяють одержувати репродукції з високою роздільною здатністю (наприклад, 20–25 мм-1). На рис. 2.3 наведений приклад збільшеного растрового зображення нерегулярної структури.
Рисунок 2.2 — Багатоструктурні растрові зображення, (а) — напівтонова шкала; (б) — двоструктурне зображення; (в) — триструктурне зображення
Рисунок 2.3 — Нерегулярна растрова структура
Необхідно також відзначити, що і багатоструктурні періодичні растрові структури, і нерегулярні структури, використовуються тільки в плоскому офсетному друці. Причиною тому — наявність у даних нерегулярних структурах растрових точок таких розмірів, які можуть бути відтворені лише на офсетній друкованій формі, а потім — на друкованому відбитку, отриманому за допомогою листового друку на крейдованому папері.
У високому друці (в тому числі флексографському) дрібні растрові точки нерегулярної структури стають важко відтворюваними і найчастіше вони виявляються загубленими, що, у свою чергу, призводить до відхилень від прогнозованої градаційної передачі.
2.3. Методи формування растрових структур
Процес одержання растрових структур має свої особливості: бажана градаційна характеристика формується на стадіях, що передують раструванню в РІП (растровому імідж-процесорі). І, незважаючи на те, що на стадії растрування є можливості керування градацією, ці можливості практично використовуються вкрай рідко, і в цілому на стадії обробки зображень у РІП задачі керування передачею градації не ставляться. У системах електронного растрування задана градаційна передача забезпечується застосуванням одноструктурних систем, відтворених як у плоскому офсетному, так і високому друці. Растрові точки можуть мати одну з форм, що програмно задаються: квадратну, ромбоподібну, круглу, еліптичну. Можливо також задати растрові структури із формою растрової точки, змінною в межах динамічного діапазону.
Для одержання зображень підвищеної якості, для боротьби з муаром використовуються нерегулярні растрові структури. Вони відрізняються тим, що всі растрові точки мають круглу форму й однакову площу, тобто мають однаковий діаметр. Растрові точки розподілені випадковим способом, а передача градацій здійснюється за рахунок їхньої різної кількості на деякій одиничній площадці. Чим світліша ділянка зображення, тим менша кількість точок бере участь у формуванні заданої щільності і, навпаки, чим темніше ділянка зображення, тим потрібна більша кількість точок. Приклад нерегулярної растрової структури наведений на рис. 2.4.
Рисунок 2.4 — Збільшене растрове зображення нерегулярної структури
Нерегулярні растрові структури застосовуються не тільки в плоскому офсетному, але і у флексографському друці, де застосовують растрові точки збільшеного діаметра (20–30 мкм).
2.4. Методи оцінки растрових структур
Відомі візуальні (суб'єктивні) і інструментальні (об'єктивні) методи оцінки растрових структур.
Візуальні методи з використанням лупи і мікроскопа застосовуються при оцінюванні різкості растрових точок, визначенні типу растрової структури (періодична, нерегулярна), визначенні кутів повороту. Для вимірювання лініатури використовують спеціальні тест-об'єкти.
В технології поліграфії найбільш розповсюдженим з об'єктивних методів є метод денситометрії. Він використовується не лише для вимірювання оптичних щільностей, але і для оцінки відносних площ растрових точок.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.