Гроші та кредит: Навчальний посібник. Глава 9. Міжнародні валютні та кредитно-розрахункові відносини

ГЛАВА 9

МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНІ ТА КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКОВІ ВІДНОСИНИ

§. Зовнішньоекономічні відносини країн як основа їх валютних та кредитно-розрахункових відносин

ІІа сучасному етапі для кожної країни важливою умо­вою ефективного розвитку продуктивних сил є участь у між­народному поділі праці. Включення національної економі­ки до світогосподарських процесів позитивно впливає на розвиток народного господарства країни, сприяє підвищен­ню його технічного рівня, зниженню затрат суспільної пра­ці, дає можливість користуватися досягненнями світової науково-технічної революції, раціонально витрачати при­родно-сировинні ресурси.

Система директивного централізованого планування, що існувала в колишньому СРСР, відрив зовнішньоекономіч­ної діяльності підприємств від госпрозрахункової гальму­вали включення країни до світового економічного співто­вариства.

СРСР виробляв 20 % світової промислової продукції. Водночас його частка у світовій торгівлі становила трохи більше 4 %. За розміром зовнішньоекономічного обороту на душу населення СРСР знаходився на останньому місці серед розвинутих країн. Структура експорту мала чітко ви­значену сировинну спрямованість: біля 60 % радянського експорту становили сировина, паливо, метал і тільки 15 % — продукція машинобудування та радіоелектроніки.

Така вузька однобока структура експорту була неефек­тивною, призводила до того, що розвиток економіки краї­ни значною мірою залежав від коливання світових цін на обмежену групу паливно-сировинних товарів.

Серйозні недоліки були і в імпортній політиці. Вируче­ні від продажу національних ресурсів валютні кошти ви­користовувалися для покриття поточних дефіцитів спожив­чих товарів, ввозу продукції, яка не вироблялася вітчизня­ними підприємствами. Скоротився імпорт, спрямований на модернізацію основних виробничих фондів. Недостатня ува­га приділялася купівлі нових сучасних технологій. До то­го ж значна частина закуплених за кордоном машин та

245

обладнання не забезпечувалися матеріально-технічною ба­зою для їх використання, вони нерідко залишалися невста-новленими. Іноді ввозилася продукція, яка у великій кіль­кості вироблялася в СРСР. Відомо, наприклад, що СРСР займав перше місце у світі з виробництва чавуну, сталі, прокату, але саме імпорт продукції чорної металургії за останні роки зростав високими темпами. Низька продук­тивність сільського господарства змушувала державу ро­бити значні закупки зерна та продовольчих товарів за кор­доном.

В зовнішньоекономічних зв'язках України, яка була складовою частиною колишнього СРСР, знайшли відобра­ження ті ж самі вади, що були характерними для Союзу в цілому. Більше того, внаслідок нав'язування Україні з со­юзного центру невигідної спеціалізації та кооперування і низького технічного та технологічного рівня виробництва структура її загального експорту й імпорту (з урахуванням зв'язків з іншими республіками Союзу) була ще більш де­формованою, ніж в СРСР в цілому. Це особливо гостро ви­явилося після проголошення незалежності України, її тор­говий баланс з Росією за фіксованими державними цінами був пасивним. З переходом до розрахунків за світовими ці­нами пасив його може виявитися непосильним тягарем для національної економіки України.

Погіршення у 80-ті роки економічної ситуації у країні, послаблення її зовнішньоекономічних позицій негативно відбилося і на валютному