Семіотичний простор політичного дискурсу, страница 4

Точкою зіткнення релігійного і політичного дискурсів є міфологізація свідомості, віра у магію слів, роль лідерства – Божества, використання прийомів маніпулятивного впливу, ритуалізації комунікації [43: 28].

Художній дискурс перетинається з політичним у таких літературних жанрах, як мемуари, документальна проза, іронічна поезія, памфлети, у деяких фольклорних жанрах 9анекдот, частівки), у жанрах креолізованих текстів образотворчого та виконавчого мистецтва (плакат, карикатура, телепародія, кінофільм). Твори подібного роду сприяють установленню або руйнуванню існуючих стереотипів, створенню або викриттю соціально-політичних міфів, критичному осмисленню та інтерпретації минулого із проекцією у теперішнє, можуть виконувати функцію зведення рахунків з політичними супротивниками.

Мемуари політиків, що нещодавно залишили сцену або що ще залишаються при владі, у разі їх читацького успіху у масової аудиторії певно впливає на сприйняття образу діючих політиків у громадській думці, що може відбитися на зниженні або підвищенні їх рейтингу і у підсумку непрямо вплинути на результати чергових виборів [43: 30].

Політичний дискурс зближує з спортивно-ігровим дискурсом момент (змагальності). Основу політичного дискурсу складає неприливний діалог-двобій між «партією влади» і опозицією, у якому супротивники час від часу нападають один на одного, тримають оборону, відбивають удари і переходять у наступ. Не випадково метафори гри займають важливе місце у корпусі політичних метафор [3:32, 23:46]. У політичному дискурсі знаходять своє відображення усі основні елементи спортивного і ігрового змагання: наявність супротивника, боротьба суперників, етика поєдинку, правові норми (регламент і правила), стратегія і тактика боротьби, перемога і поразка, тріумф переможця, приз (виграш) [43:31].

Змагання політичних суперників проходить в основному у заочній формі через засоби масової інформації, і його інтенсивність різко зростає по наближенню чергових виборів. Заочна дуель, яку ведуть претенденти на пост передвиборчої кампанії, завершується теледебатами – словесним двобоєм лицем до лиця, результат якого у багато чому визначається риторичною майстерністю супротивників і іншими складовими їх публічного іміджу.

Сферою взаємодії політичного та військового дискурсу є такі жанри, як військова доктрина, військово-політична угода, ультиматум, мирні переговори, тобто жанри, забезпечуючи ідеологію і хід військових дій з позицій воюючих сторін.

Отже у визначенні меж політичного дискурсу ми виходимо з його широкого розуміння і включаємо у нього як інституційні, так і не інституційні форми спілкування у яких до сфери політики відноситься хоча б одна з трьох складових: суб’єкт, адресат або зміст спілкування. Полевий підхід до аналізу політичного дискурсу дозволив виявити сфери його зіткнення із іншими різновидами інституційного дискурсу (реклами, науковим, педагогічним, юридичним, спортивним, військовим), а також із не інституційними формами спілкування (художній та побутовий дискурс). Особливу роль у буті сучасного політичного дискурсу грає роль мас-медіа, що є у сучасну епоху основним каналом здійснення політичної комунікації, у зв’язку з чим правомірно говорити про тенденцію до зрощування політичного спілкування з дискурсом мас-медіа [43:32].