Методические рекомендации к практическим занятиям по дисциплине "Украинский язык", страница 3

3. Підготовка до третього питання передбачає необхідність повторити за матеріалами лекцій основні ознаки офіційно-ділового стилю. Слід згадати такі: об’єктивність, точність, логічність викладу матеріалу, повна інформативність, стислість, послідовність, обгрунтованість, нейтральний тон, однозначність, беземоційність, консерватизм, традиційність. Відповідно до вимог стилю формуються і критерії добору слів для текстів офіційно-ділового стилю:

 - використовуються книжні, емоційно й стилістично нейтральні слова;

 - слова вживаються тільки в прямому значенні;

 - багатозначні слова мають бути чітко зрозумілі в контексті речення або документа.

Слід зазначити, що основною функцією слова в мові є називання об’єкта. Називаючи явища дійсності, слова можуть передавати ще й емоційну оцінку мовцем того об¢єкта,про який йдеться: схопити, писака та ін. Вживання таких слів неможливе в офіційно-діловому стилі.

Офіційно-діловий стиль відноситься до книжних стилів, оскільки  його тексти функціонують, переважно, у письмовій формі. Через те мовні засоби стилю пов’язані з книжною лексикою. Основу словесних засобів офіційно-ділового стилю складає нейтральна лексика-слова, позбавлені будь-якого стилістичного й емоційного забарвлення, що вільно вживаються в усіх стилях мови.

Слід зауважити, що більшість слів сучасної української мови є багатозначними. Явище багатозначності - наявності в одного слова двох чи кількох пов’язаних між собою значень, що виникли в процесі розвитку первинного значення - є свідченням високого рівня розвитку кожної з сучасних мов світу. Але багатозначність слова в офіційно-діловом стилі часто стає на перешкоді в досягненні вимог стислості,точності висловлюваної думки. Щоб уникнути цього явища,слід враховувати всі можливі значення слів сучасної української мови. Звернути увагу на синоніми і пароніми (слова подібні між собою звучанням і частковим збігом морфемного складу,але різні за значенням: адрес-адреса, громадський-громадянський).

Окремої уваги потребують слова іншомовного походження. Вживання іншомовних слів виправдане лише тоді,коли в національній мові відсутні слова з такими же значеннями.

Завершуючи розгляд цього питання, необхідно звернути увагу на широке вживання в офіційно-діловому стилі термінів та професіоналізмів. Термінами можуть бути як окремі слова (реквізит , абзац , підпис, так і словосполучення,що конкретизують узагальнену назву явища (ввести до складу, витяг із протоколу, підстави припинення контракту та под.)        

У різних галузях науки, виробництва, політики, культури професіоналізми виступають як синоніми до вже існуючих термінів, але на відміну від термінів вони можуть мати експресивне забарвлення і досить детально характеризувати рід занять, дії чи предмети, безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії (курсор, дискет, курок, гачок, трофей та ін.)

Професіоналізми - це слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії. 

Також треба стежити за своїм мовленням, використовувати загальновживані унормовані слова,не засмічувати мову діалектами та діалектизмами (калидор, значить, була, тю та под.)

4. Розглядуючи питання про скорочування слів у офіційно-діловому мовленні,у першу чергу, слід звернутися до „Українського правопису”, щоб з’ясувати : а) які види скорочень існують в українській мові (звукові, буквені, складові, комбіновані);  б)чим відрізняються скорочені назви від умовних графічних скорочень;  в)які правила і заборони скороченого запису слів і словосполучень передбачено в правописному  кодексі.

Необхідно зазначити, що абревіатури є самостійними словами. Розрізняють два основні види скорочень: лексичні (абревіатури), вони озвучуються в мові,мають граматичні ознаки (КМТІ, ДАІ, КПЗ, НЛО; старпом,Донбас) ; графічні скорочення в усному мовленні не скорочуються (кв., обл.,  див., о.) , вживаються для полегшення записів, і передаються на письмі малими літерами, після яких може стояти крапка, або у деяких випадках оформлюються за допомогою дефіса,яким позначається усічена середина слова (б-ка, р-н, пр-к); або за допомогою навскісної лінії (а/с-абонентська скринька, в/ч-військова частина і т.п.). При цьому зберігаються принципи написання слів у словосполученні (разом або окремо): с.г.- сільське господарство, с.-г.- сільськогосподарський, півн.-сх.-північно-східний тощо. Не можна перевантажувати текст графічними скороченнями, а деякі слова взагалі не скорочуються (імена, імена по батькові (крім ініціалів), подвійні прізвища, псевдоніми).