Організація технологічної підготовки виробництва. Організація освоєння нової техніки. Планування процесу створення і освоєння нової техніки (Глави 5-7 навчального посібника "Організація, планування та управління на приладобудівних підприємствах)

          коефіцієнт збірності – частину збиральних одиниць у загальній кількості складових частин:

                                                           .                                                           

          Коефіцієнт повторюваності дає кількісну міру частоти вживання одних і тих же складових частин:

де L – число найменувань складових частин.

          Чотири розглянутих вище додаткових коефіцієнти технологічності нормовані, тобто змінюються у діапазоні від 0 до 1 так, що зростанню технологічності відповідає зростання коефіцієнтів. Отже, при порівняннях параметрів перевага відається техніці, у якої вищи коефіцієнти. У разі суперечностей у значеннях коефіцієнтів та утруднень у виборі варіанта слід переходити до розрахунку основних показників технологічності як таких, що більш точно відбивають вимірювану якість /при наявності відповідної інформації/.

          Крім вище названих до додаткових показників також належать:

          питома трудомісткість вибору

                                                     

де Р – основний технічний параметр продукції / потужність, маса, точність, надійність та ін./;

          питома матеріаломісткість

                                                  

де М_Ч – чиста маса приладу, кг;

          коефіцієнт використання матеріалів

                                                  

де М – маса матеріалу, витрачена на виготовлення виробу /сумарна норма витрачення/, кг;

          коефіцієнт застосовуваності матеріалів

                                                  

де М_i – маса витраченого матеріалу i-го виду, кг.

          Цю групу показників застосовують для оцінки трудомістких та матеріаломістких виробів при вибої варіанта конструкції. Чим менші матеріаломісткість і питома трудомісткість, тим більш технологічна конструкція. Коефіцієнт k_В.М змінюється у діапазоні від 0 до 1 і чим більша його значення, тим більше економія матеріальних ресурсів. Зростання коефіцієнтів застосовуваності будь-якого матеріалу може відбивати як позитивне, так і негативне явища: наприклад, зростання частини замінників металів – явище позитивне, а частини дорогих та дефіцитних матеріалів – негативне.

          Розрахунки показників технологічності приладів розглянемо на прикладах.

          Приклад 4.1. Вибрати і обґрунтувати вибір більш економічної конструкції приладу, якщо його можна виготовити за одним з двох можливих варіантів.

          Варіант 1:

          трудомісткість виготовлення Т_ВI = 500 нормо-год;

          вартість матеріалів і комплектуючих виробів В_МI = 7000 грн.;

          погодинна тарифна ставка робітника С_Г = 6,3 грн./год;

          коефіцієнт доплат k_Д = 1,3, додаткової зарплати k_Доп = 1,12, відрахувань від зарплати k_від = 1,86; процент цехових витрат П_ц = 90%.

          Варіант 2:

          трудомісткість виготовлення Т_В2 = 300 нормо-год;

          технологічна собівартість виготовлення С_Т2 = 22070 грн.

          Рішення. Всього заробітна плата, що витрачається на виготовлення виробу за першим варіантом, становитиме

В_ЗI = С_Г Т_В1 k_Д k_Доп k_Від = 6,3*500*1,3*1,12*1,86 = 8505 грн.

          Для цього варіанта цехові витрати, що дорівнюють  90% основної заробітної плати, становитиме

С_В1 = В_М1 + В_З1 + В_Ц1 = 7000 + 8505 +3685,5 = 19190,5 грн.

          Зіставляючи обидва варіанти за трудомісткістю виготовлення бачимо, що трудомісткість виготовлення виробу у другому варіанті зменшилася, чому відповідає рівень технологічності за трудомісткістю

k_р.Т = Т_В2 / Т_В1 = 300 / 500 = 0,6 < I,

тобто другий варіант – трудозберігаючий. Однак узагальнюючи показник витрат на виробництво – технологічна собівартість у другого варіанта більша, чому відповідає рівень технологічності за технологічною собівартістю

k_р.c = С_Т2 / С_Т1 = 22070 / 19190,5 = 1,15 < I.

          Отже, віддаємо перевагу першому варіанту.

          Приклад 4.2. Виходячи із заданої у таблиці застосовуваності частин приладу за варіантами, що порівнюються визначити додаткові показники технологічності та обґрунтувати вибір більш технологічного варіанта:

Складові частини виробу	Позначення	Варіанти
		1	2
Кількість збиральних одиниць у виробі
Всього	0	16	20
з них:
запозичених	0з	2	2
покупних	0п	-	2
стандартних	0ст	8	10
Кількість деталей у виробі
Всього	Ш	64	70
з них:
запозичених	Шз	14	14
покупних	Шп	20	30
стандартних	Шст	10	16
Кількість найменувань складових частин	L	30	34

Рішення. Коефіцієнти уніфікації

Коефіцієнт стандартизації

          Коефіцієнти збірності

                

          Коефіцієнти повторюваності

       

          Зіставляючи отримані розрахунком показники технологічності, бачимо, що коефіцієнт уніфікації другого виробу вищий: k_y2 > k_y1. У нього також вищи коефіцієнти збірності та повторюваності: