Коментар до статті 150 Конституції України. Злочини, що посягають на право інтелектуальної власності. Співучасть у злочині: постатейний коментар до розділу VI Загальної частини Кримінального кодексу України

компенсації у випадку відсутності можливості їх реалізувати. Як зазначається в ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Способи і порядок захисту порушених прав власників земельних ділянок визначені в статтях 152—155 ЗКУ, Цивільному кодексі України, Законі України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. та в інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ст.152 ЗКУ власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділян­кою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

•      б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самовря­дування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

П П. АНДРУШКО,

завідуючий кафедрою кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук, доцент

Злочини, що посягають на право інтелектуальної власності (статті 176, 177, 229, 231 та 232 КК України)

§1. Загальна характеристика злочинів, що посягають на право інтелектуальної власності

Статтями 176, 177, 229, 231 та 232 КК України передбачена відповідальність за посягання на право інтелектуальної власності на окремі об'єкти такого права: 1) об'єкти авторського права та об'єкти суміжних прав (ст.17б); 2) об'єкти права промислової власності (ст.ст.177, 231 та 232) та їх окремий вид — 3) правові засоби індивідуалізації учасників господарського (цивільного) обо­роту, товарів, послуг, які визнаються такими законодавством (ст.229).

Чинний Цивільний кодекс Української РСР (далі — ЦК УРСР) не дає визначення поняття права інтелектуальної власності та вичерпного переліку об'єктів такого права. Питанням правової охорони права інтелектуальної влас­ності у ньому присвячені три розділи, які складаються із 9 статей: Розділ IV "Авторське право", який включає лише одну статтю (ст.472); Розділ V "Право на відкриття", який складається із трьох статей (ст,ст.514, 515, 516); Розділ VI "Право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію", який складається із п'яти статей (ст.ст.517, 520, 521, 522, 523).

Безпосередньо у ЦК УРСР не визначаються види та зміст особистих немайнових та майнових прав суб'єктів авторського права, суб'єктів суміжних прав та суб'єктів права промислової власності, не визначається порядок та види використання об'єктів права інтелектуальної власності та не регулю­ються інші відносини, пов'язані із створенням об'єктів права інтелектуальної власності та їх використанням. У ст.472 та ст.517 ЦК УРСР лише зазначається, що такі відносини регулюються відповідними законами України.

Згідно зі ст.472 ЦК УРСР, законодавством України охороняються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права). ^^^^^^ , ... ^ -«-;--,

В якості об'єктів права промислової власності у ЦК УРСР називаюті лише винахід, корисна модель, промисловий зразок, знак для товарів і посл та раціоналізаторська пропозиція