Схеми і улаштування зовнішніх мереж каналізації, страница 2

5. Радіальна схема – очистка стічних вод здійснюється на декількох очисних станціях. При такій схемі води з різних зон відводяться окремо, в більшості випадків по радіусу від центра населеного пункту до околиці. Таку схему застосовують для складних рельєфів місцевості та каналізації великих міст.

Рис.4.2. Схеми каналізаційних мереж

а- перпендикулярна; б – пересічна; в – паралельна; г – зонна; д – радіальна;

1,2,3,9,10 – колектори; 4 – насосна станція; 5 – напірний водовід; 6 – очисні  споруди; 7 – випуск; 8 – відвідний канал;  11 – головний колектор верхньої зони; 12 – головний колектор нижньої зони.

4.2.2. Улаштування зовнішніх мереж каналізації

Для проектування каналізаційних мереж та споруд насамперед потрібно знати розрахункові витрати стічних вод.

Витрати побутових стічних вод залежить від числа мешканців і норми водовідведення, тобто середньо добової кількості стічної води від одного мешканця даного населеного пункту. Кількість стічної води, яка надходить від виробництва залежить від технології виробництва та кількості продукції яка виробляється.

Для будови зовнішньої каналізаційної мережі застосовують бетонні, залізобетонні, азбестоцементні, пластмасові і керамічні труби. Для напірних трубопроводів застосовують чавунні, азбоцементні і напірні залізобетонні труби.  Мінімальний діаметр труб для зовнішньої каналізації повинен бути не менше 200 мм, для виробничої – не менше 150 мм, для дощової і загально сплавної  - не менше 250 мм. Для огляду та прочистки каналізаційної мережі на ній будують оглядові колодязі. В колодязі труби з’єднуються відкритим лотком.

Оглядові колодязі будують у всіх місцях зміни напрямку мережі, її глибини, діаметру та ухилу. Каналізаційний трубопровід між двома оглядовими колодязями повинен бути прямим.

Гідравлічний розрахунок каналізаційної мережі виконують по максимальних секундних витратах стічної води з урахуванням діаметру труб, їх ухилу, швидкості течії і ступеню наповнення.

Побутову каналізаційну мережу розраховують на часткове наповнення труб. Це дозволяє :

1) створити кращі умови для транспортування взвішених і тих часток що пливуть зверху;

2) забезпечити вентиляцію мережі від ядовитих і вибухонебезпечних газів, які утворюються з стічної води;

3) створити деякий резерв  для перепуску витрат води більший за розрахунковий.

Ступень наповнення труб характеризується відношенням висоти шару рідини в трубі до її діаметру. Розрахункове наповнення в трубопроводах побутової каналізації для труб Ǿ150-250 мм не більше 0,7.

Стічні води, також сильно забруднені і домішками мінерального походження. Для їх транспортування повинна бути відповідна швидкість руху стічної води. При зменшенні швидкості мінеральні нерозчинені домішки можуть випадати в осад і виникатимуть затори. Тобто існує така мінімальна швидкість руху стічної води в каналізації  при якій нерозчинені частки не будуть випадати в осад. Цю швидкість називають швидкість самоочищення.  Під час проектування каналізаційної мережі призначають швидкість вищу за швидкість самоочищення. Для побутової каналізації Ǿ 50-250 ммшвидкість самоочищення  більше 0,7 м/с.

Верхня межа швидкості руху стічної води по каналізаційним трубам обмежена їх стійкістю до дії сил тертя на їх поверхню і тим самим довговічністю. Найбільшу розрахункову швидкість для металевих труб слід приймати в межах 8 м/с, для неметалевих – 4 м/с.

Ухил закладання труб пов'язано з швидкістю. Для побутової каналізаційної мережі мінімальний ухил визначають по приблизні формулі:

і_ук = 1/d,

де d – внутрішній діаметр труби, мм.

В практиці проектування гідравлічний розрахунок зовнішньої каналізаційної мережі здійснюють за відповідними таблицями і номограмами.

Глибина закладання початкових ланок дворової мережі каналізації повинна бути обрахована техніко-економічними показниками. Найменшу глибину закладання каналізаційних трубопроводів необхідно приймати з урахуванням опиту експлуатації мереж в даному регіоні. Якщо відсутні такі дані то, мінімальну глибину закладання трубопроводу приймають: для труб діаметром до 500 мм – 0,3 м, а для труб більших діаметрів – на 0,5 м, менше найбільшої глибини проникнення в грунт нульових температур, але не менше 0,7 м до верху труби.