Схеми і улаштування зовнішніх мереж каналізації

4.2. Зовнішні мережі каналізації

4.2.1. Схеми зовнішніх каналізацій

План населеного пункту з нанесеними на ньому елементами системи каналізації називають схемою каналізації (Рис.4.1).

Рис.4.1. Схема каналізації населеного пункту

В – межа водорозділу; 1 – очисні споруди;  2 – головна насосна станція; 3 – замісьський колектор; 4 – вулична мережа; 5 – дворова мережа; 6 – колектор; 7 -  внутрішнє квартальна мережа; 8 – промислове підприємство; 9 – 10 – головний колектор; 11 – дюкер.

Вона складається з таких основних елементів: внутрішніх каналізаційних пристроїв будівель, вуличної зовнішньої (дворової) каналізаційної мережі, насосних станцій і напірних водопроводів, очисних споруд і пристроїв для випуску очищеної стічної води до водоймища.

Вулична підземна каналізаційна мережа представляє собою систему підземних трубопроводів, які приймають стічні води від внутрішнє квартальних (дворових) мереж і призначені для транспортування стічної води в межах населеного пункту. Каналізаційні мережі будують в основному такими, в яких каналізаційні води рухаються завдяки ухилу каналізаційних труб (само тічні). Прокладання мережі каналізації в населеному пункті ведеться з урахуванням рельєфу місцевості і враховуючи водорозділ.  Тому в населеному пункті можливе виконання декількох басейнів каналізації.

Колектор – це каналізаційний трубопровід, який збирає стічні води від декількох вуличних мереж або басейнів каналізації. Колектори бувають головні, в межах населеного пункту, і позамістські, які відводять стічні води від міста до очисних споруд.

Якщо довжина каналізаційного колектора велика і відповідно буде велике заглиблення каналізаційних труб,  для під'єму води застосовують насосні станції перекачки, вони також можуть подавати стічні води по напірним трубопроводам до очисних споруд. Каналізаційні насосні станції поділяють на місцеві, районні і головні.

В залежності від того , як відводяться окремі види стічних вод – окремо або роздільно, системи каналізації поділяють на загально сплавні, роздільні і напівроздільні. Тип системи слід приймати на основі порівняння техніко-економічних та санітарно-гігієнічних показників.

Під час роботи загально сплавної системи каналізації всі стічні води, незалежно від їх походження, відводяться по одній каналізаційній мережі. Роздільна система каналізації припускає можливість відводу різних за забрудненням стічних вод по окремим каналізаційним мережам.

Напівроздільна називається така система, при якій в місцях перетину самостійних каналізаційних мереж для відводу різних видів стічних вод маються водозбірні камери. Ці камери дозволяють перепускати найбільше забруднені дощові води  під час малих витрат, до побутової мережі, а під час інтенсивних опадів – безпосередньо до водоймищ.

Побудова загальної схеми каналізаційної мережі населеного пункту залежить від багатьох факторів – рельєфу місцевості, складу ґрунту, розташування водоймищ і т.п. Тому подати типову схему каналізації дуже важко. Але можливо виділити деякі схеми каналізаційних мереж та розташування колекторів, які найчастіше зустрічаються на практиці (Рис.4.2).

1. Перпендикулярна схема, така при якій колектори басейнів  прокладаються перпендикулярно течії води в водоймищі. Таку схему застосовують в основному для відводу атмосферної води.

2. Пересічна схема, така при якій колектори басейнів закладаються перпендикулярно течії води в водоймищі, але води надходять до загального колектора, який прокладається паралельно річці. Така схема застосовується при потребі застосування очисних споруд.

3. Паралельна схема – колектори басейнів закладаються паралельно або під невеликим кутом до напрямку течії води в водоймищі, перехвачуються головним колектором, який закладено перпендикулярно до течії води в річці. Цю схему застосовують коли ухил до водоймища дуже великий. Тоді можлива велика швидкість руху стічної води в трубах каналізації що неприпустимо.

4. Зонна схема – коли територія, яка підлягає каналізації, розбивається на дві зони: з верхньої стічні води відводяться до очисних споруд самопливом, а з нижньої зони перекачуються насосною станцією. Таку схему застосовують при складному рельєфу місцевості.