Способи зображення рельєфу на картах і планах

Страницы работы

Содержание работы

Лекція № 8. Способи зображення рельєфу на картах і планах

План лекції:

  1. Суть зображення рельєфу горизонталями. Види горизонталей.
  2. Зображення горизонталями основних форм рельєфу.
  3. Висота перерізу рельєфу, закладання, крутість схилу та залежність між ними.

1.  Суть зображення рельєфу горизонталями. Види горизонталей

Рельєф - це сукупність нерівностей земної поверхні. Знання рельєфу земної поверхні дуже важливе при вирішенні інженерних задач: проектуванні та будівництві інженерних споруд, в сільському господарстві, в воєнній справі, космічних дослідженнях i т.п. Тому рельєф обов'язково зображають на топографічних картах i планах.

Детальним вивченням типів рельєфу, ix походження, розвитком i закономірностями його розповсюдження займається спеціальна наука - геоморфологія.

В залежності від висоти над рівнем моря, коливання висот і стрімкості схилів, місцевість ділять на рівнинну, горбисту і гірську.

Рівнини характеризуються невеликим коливанням висоти.

Горбиста місцевість - рівнини з горбами до 200 м від підніжжя.

Гори поділяють на:

високі -   2000-3000 м і більше;

середні -   700-2000 м;

низькі - 700-800 м.

Рельєф місцевості зображують на топографічних картах горизонталями в поєднанні з умовними знаками, які застосовують для окремих його елементів (скелі, вічні сніги, обриви і т.д.) і доповнюється підписами висот деяких точок місцевості.


Горизонталлю називається лінія, яка з'єднує точки однакової висоти. Горизонталь можна уявити собі, як лінію, яка утвориться при перетині місцевості рівневими поверхнями різних висот (рис.41).

Горизонталями зображують рельєф з схилами до 350 -400, а далі умовними знаками.


Віддаль між горизонталями змінюється в залежності від стрімкості схилу - там де схил стрімкіший, там схил пологий горизонталі розташовуються рідше.

Горб від улоговини відрізняють за спрямованістю бергштрихів.(Рис.41).

Висота перерізу рельєфу

При зображенні рельєфу горизонталями, горизонталі проводять через певні віддалі за висотою для кожного масштабу. Віддаль за висотою між двома рівневими поверхнями, називається висотою перерізy рельєфу (Рис.43). Висота пepepiзy рельєфу залежить від призначення i масштабу карти, а також від характеру рельєфу місцевості.

Для сучасних карт встановлені такі основні висоти перерізу рельєфу:

Масштаб        1:2000             -          0.5 м, 1.0 м, 2,0 м

1:5000            -          0.5 м. 1.0 м, 2.0 м

1:10000           -          1.0 м, 2.0 м

1:25000           -          5.0 м, 10,0 м

Дрібні, але важливі форми рельєфу, які горизонталями зобразити неможливо, зображують пів горизонталями, їx проводять на висоті рівній половині основного перерізу.

Для наочності зображення рельєфу i полегшення рахунку горизонталей, в залежності від пepepiзy рельєфу, деякі з них потовщуються:

Висота перерізу в м.

Потовщена горизонталь

Порядковий номер горизонталі

0.5

1.0

2.0

5.0

2.5, 5.0, 7.5, 10.0.....

5, 10, 15, 20.....

10, 20, 30, 40.....

25, 50, 75, 100......

кожна п'ята ( кратна 2.5 м)

кожна п'ята ( кратна 5 м)

кожна п'ята (кратна 10 м)

кожна п'ята (кратна 25 м)

Крім цього на картах підписують висоти деяких горизонталей.

2. Зображення горизонталями основних форм рельєфу

Висоти називають додатними формами рельєфу, а впадини від'ємними.

Додатні форми рельєфу: гора, горб (пагорб) хребет, сідло (Рис.42).

Гора - відокремлена куполоподібна або конусоподібна висота, яка мае чітко виражену основу, яку називають підошвою. Найвища точка гори називається вершиною. Бокові поверхні гори називаються схилами.

Горб - невеличка гора з висотою до 200 м від підошви. Конусоподібна гора з гострою вершиною називається піком. Гори з плоскими вершинами i крутими схилами називаються столоподібними. або столовими горами.

Хребет - висота витягнута в одному напрямку. Хребет має гребінь, або вододіл - лінію, утворену найвищими точками хребта i схилами - бокові поверхні хребта. Сідло або сідловина - знижена частина вододілу розташована м1ж двома суміжними вершинами хребта. В горах сідловина часто збігається з перевалами.

Від'ємні форми рельєфу: улоговина, лощина, долина (рис.43).

Улоговина - замкнута впадина у якій виділяють дно, стінки i край. Улоговину

з стрімкими стінками часто називають ямою.

Лощина - витягнуте жолобоподібне заглиблення. яке знижується в одному напрямку. В залежності від розмірів i характеру схилів називається долиною, балкою, ущелиною, яром, вимоїною (водорий).

В лощині розрізнюють схили, а на дні лінію якою стікає вода, її називають, лінією водостоку, водозливу або тальвег.

Долина - це лощина з пологими схилами і слабонахиленим (пологим) дном Глибока і вузька лощина в горах називається ущелиною, тісниною (міжгір'я) або каньйоном

В рівнинній місцевості або на схилах гip, лощини з схилами розсипчастих порід називають яром, а з зарослими схилами балкою (байрак). Невеликий яр з прямовисними схилами з розсипчастих порід називають вимоїною.

В залежності від ступені стрімкості схилу відрізняють - пологий схил, стрімкий і обривистий. Дуже стрімкий схил називають обривом ( круча).

Тераса - різкий перехід від стрімкого схилу до пологого, лінію, яка відділяє стрімкий схил від пологого називають брівкою.

Елементи місцевості такі як: кургани, ями, скелі, кам'янисті, піщані та земляні осипання, яри, промоїни не можуть бути виражені горизонталями. Для їх зображення застосовують умовні знаки.

3.Висота перерізу рельєфу, закладання, крутість схилу та залежність між ними

Визначення стрімкості i форми схилів за горизонталями

Віддаль між горизонталями на карті характеризує стрімкість схилу - чим частіше горизонталі тим стрімкіші схили на місцевості. Якщо горизонталі на кapтi розташовані на однаковій віддалі то схил має рівномірний спуск (рис.44,а).



     Якщо горизонталі до підошви схилу густішають, то схил випуклий (Рис.44,б), а якшо угнутий, тоді горизонталі будуть з верху густіше. а знизу рідше (Рис.44,в). За цими властивостями горизонталей визначають форму схилів місцевості на карті. Віддаль між горизонталями на плані називається закладенням d (Рис.45).

Залежність між елементами схилу показано на рис. 45.



Закладення характеризує стрімкість схилу. На практиці часто необхідно знати стрімкість схилу в градусах. Стрімкість визначають за горизонталями, використовуючи закладення і відомий переріз h.


рельєфу, користуючись формулою: tgν = h/d, де h-висота основного перерізу рельєфу, d - закладення, тобто віддаль між горизонталями, яку знімають з карти. Найменша віддаль між горизонталями є віддаль за перпендикуляром до горизонталей. Цей напрям називають напрямом найбільшої стрімкості.

Похожие материалы

Информация о работе

Тип:
Конспекты лекций
Размер файла:
945 Kb
Скачали:
0