Споживання енергії в сільському господарстві, страница 2

Таблиця   Енергетичний потенціал біомаси у перерахунку на млн т  у. п.  вугілля

Сировина

Кількість (Мт у. п.)

Солома

20

Відходи лісництва

1,5

Відходи деревообробної промисловості

2

Стічні води паперових комбінатів

0,7

Біогаз

5

Енергетичні плантації

1-5

Рідке паливо (ріпакова олія і спирт)

0,3-1            

Комунальні відходи (сегрегація сухої маси [гілки, пеньки], а біо­газ — із решти біомаси)

0,7-2

Разом:

Понад ЗО Мт у. п.

Це середні оцінки потенціалу, визначені різними дослідними колективами (Dakowski, 1994a). Домінування консервативних поглядів владних кіл на ці справи сприймають мовчки. Зміна "векторів мислення" влади можуть значнозбільшитиці показники. Сміливіше й точніше цю думку чи надію передає визначення "подолати ігнорування чергових вершителів долі".

Щодо соломи, то враховано (на прикладі Данії й Німеччини) тільки ту її частину, яку не використовують у сільському господарстві для тваринництва. А окрім того, є ще відходи з ріпаку, гороховиння, квасолиння, картоплиння тощо. Прикро, але солому все ще спалюють (дим!) на полях України або гноять у стодолах, і в атмосферу роками виділяється метан. Це явище поглиблює парнико­вий ефект. А яким би корисним став метан,  отриманий і зібраний на біогазових станціях!

На початку першої декади XXI ст. поширення котлів для соломи спричинило вста­новленняцінинасолому(досі солома належала до відходів) на рівні 100-130 зло­тих за тонну.

Треба нагадати: щороку утворюються величезні обсяги біомаси, а її спалювання спричинює прирістдвоокисувуглецюв атмосферу, що дорівнює нулю (!). Усе це стосується як соломи, так і деревини з енергетичних плантацій. У зв'язку з мінімальним вмістом сірки (0,03-0,11% у сухому залишку), спалювання відновлюваної біомаси не дає жодного приросту викидів S02 в атмосферу, тобто не спричиняє таких небезпечних (як під час спалювання вугілля) кислотних дощів. І нетто-показники викидів також дорівнюють нулю.

Деякі дослідники (наприклад, Sala, 1993) вважають, що у 2010 році можна буде отримати вже 42 Мт у. п. із відновлюваних джерел енергії.

За кілька останніх років у світі швидко зросла частка рослинного пального для автомобілів. Цьому сприяли такі чинники:

•  бажання отримати стратегічну незалежність від імпортних джерел енергії і під­вищити енергетичну безпеку;

•  бажання зміцнити власне сільське господарство, причому — не за рахунок деморалізуючих дотацій, а шляхом створення нових видів продукції;

•  розрахунки фахівців (і те, що влада зважила на них), які засвідчують набагато меншу вартість інвестиції в нове робоче місце в сільському господарстві і пере­робній промисловості, ніж у разі інвестицій на одне робоче місце під час так званої "реструктуризації" промисловості;

•  зменшення викидів С02 завдяки використанню відновлюваної енергії, а це озна­чає уникнення податку на енергію викопних енергоносіїв, який запроваджує ЄС;

•  велика користь для довкілля (відсутність викидів не тільки С02, й S02, а й бага­тьох інших шкідливих субстанцій).

Вартість виробництва біодизелю з ріпакової олії вже зараз може бути у Польщі нижчою від ціни дизельного пального. Масове виробництво ще більше знизило б цю вартість. Проте ціна дизельного пального — це 2/3 державних податків. І на цьому Фоні парадоксом виглядає блокування широкого виробництва ріпакового пального. Прямі прибутки, які можуть надходити до державного бюджету завдяки створенню

нових робочих місць у сільському господарстві (особливо на забруднених терц_ торіях, де виробництво споживчих товарів може бути небезпечним для здоров'я) поки що перекладаються на витрату валюти для придбання нафти.

А у світовому масштабі відбувається лавинне зростання виробництва біолаль-ного. У чому причина такого явища?

Зростання виробництва сільськогосподарської продукції в цивілізованому світі призвело до її значних надлишків. Отже, по-перше, селяни в ЄС отримують гроші за... необробляння поля. По-друге, забруднення великих площ ґрунтів, унаслідок недалекоглядної й варварської промислової політики, унеможливило вирощування на них продуктів харчування. Однак там можна вирощувати промислові рослини, По-третє, багато країн прагнуть зменшити залежність від чужої нафти й газу. Ви­робництво біопального потребує незначних інвестиційних коштів і великих витрат ручної праці. Це дає змогу зменшити напругу в суспільстві, спричинену безробіттям або його загрозою.