• теплоізоляцію з декількох прошарків теплоізоляційного матеріалу
завтовшки не менше 20 см (це забезпечить відсутність навіть точкових
містків холоду);
• ретельне укладання пароізоляційного шару (з герметизацією всіх стиків стрічкою, що самостійно клеїться).
Для утеплення даху часто використовують мінеральну вату, тому що вона пластична і чудово поглинає шум. Але товщина її шару повинна бути не менше 8 см.
Приклад правильної теплоізоляції даху
Мінеральна вата для
утеплення крівлі
(завтовшки 20 см)
Пінополістирол для утеплення стін (завтовшки 15 см)
Малюнок 5. 7 - Дах і стіни утепляють різними по товщині, щільності та
теплотехнічними характеристиками матеріалами.
Вимоги до утеплювача
Товщина утеплювача визначається на основі теплотехнічного розрахунку, який проводять фахівці. Для цього розраховується опір теплопередачі кожного конструктивного елементу даху так, щоб сумарний опір теплопередачі конструкції був не нижче мінімальний встановленого українськими нормами. Зазвичай матеріали крівлі повинні мати коефіцієнт опору теплопередачі 0,22 Вт/м2 ´°С (для новобудов) і 0,3 Вт/м2 ´°С (при реконструкції будівлі). Наприклад, для кліматичної зони Києва це відповідає товщині мінераловатяного теплоізоляційного шару 150-200 мм. Застосування тоншого шару утеплювача недостатньо понизить тепловтрати через крівлю, внаслідок чого мансардні приміщення виявляться непридатними для житла (взимку тут буде холодно, а влітку - жарко).
Щоб утеплювач служив довго і ефективно виконував свою функцію, слід вибирати якісні матеріали, а також дотримувати рекомендації виробників по їх установці. Матеріал слід укладати в два шаруючи з перекриттям стиків для запобігання місткам холоду. Плити утеплювача повинні прилягати щільно один до одного, не бути стислими і не провисати. Для захисту утеплювача від вологи з боку приміщення його захищають паро-, а з боку даху - гідроізоляцією. Це дозволяє ізолювати утеплювач від зовнішніх опадів і теплого вологого повітря, що виходить з приміщень назовні. Головне, щоб утеплювач залишався сухим за любої погоди.
(Сергій Кутузов, технічний фахівець ТОВ «Кнауф Інсулейшн Україна»)
Організація внутрішнього простору
В енергоефективних будинках житлові кімнати і великі вікна проектують з південного боку. Рекомендують також влаштувати зимовий сад, який, навіть якщо його не обігрівають, виступає в ролі термобуфера і додатково захищає будинок від вітру. Кімнати повинні бути відокремлені від північних стін господарськими приміщеннями, вбиральні або пральні (12-15°С).
Малюнок 5.8 - В двохповерховому будинку важко реалізувати принцип
термобуферних зон (особливо на другому поверсі).
Але на першому рівні їх добре видно (це гараж).
А ті, у свою чергу, - коморою, гаражем або будь-яким приміщенням, температура в якому може бути ще нижче (4-8°С). Завдяки цьому вийдуть термічні зони.
Важливо також, щоб різниця температур між сусідніми зонами не
перевищувала 8°С. Тоді втрати тепла між приміщеннями будуть мінімальними.
Зрозуміло, за умови, що коефіцієнт теплопередачі міжкімнатних стін менше 1 Вт/(м2 ´°С), а ще краще - менше 0,60 Вт/(м2 ´ °С).
Таке розташування приміщень в будинку гарантує менші втрати тепла взимку.
Свіже повітря під контролем
Хороша система вентиляції - важливий елемент сучасного будинку. Люди живуть в спорудах, які нагадують поліетиленові пакети, де обмін повітря, що раніше здійснювався завдяки недолікам будівництва, неможливий.
Гравітаційна вентиляція - традиційний і популярний спосіб видалення використаного повітря - в будівлі з герметичними вікнами практично не працює. А іноді, замість того щоб виводити назовні використане повітря, вона інтенсивно затягує холодний, зокрема забруднений вихлопними газами і димом.
На відміну від традиційної, механічна вентиляція гарантує постійний обмін повітря.
Існують три типи механічної вентиляції:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.