Лінійні вимірювання. Позначення і закріплення точок на місцевості. Прилади для вимірювання ліній на місцевості і їх компарування

Лекція №12. Лінійні вимірювання

План лекції:

1. Позначення і закріплення точок на місцевості. Провішування ліній.
2. Прилади для вимірювання ліній на місцевості і їх компарування.
3. Вимірювання ліній мірною стрічкою. Точність вимірювання.

1. Позначення і закріплення точок на місцевості. Провішування ліній

Для обчислення координат будь-якої точки земної поверхні необхідно виконати вимірювання кутів і ліній.

Крім цього, необхідність вимірювання ліній виникає і під час побудови плану ділянки місцевості і перенесення на натуру проектів різних споруд.

Кожна, вимірювана лінія в своїх кінцевих точках повинна бути відмічена знаками. Типи і конструкції цих знаків залежать від призначення точок. Якщо точки призначені для тимчасового користування, то їх позначають дерев'яними кілками довжиною 25-30 см і товщиною 5-6 см (Рис.50). Кілок вбивають на рівні землі і окопують канавкою у вигляді трикутника, круга або квадрата. Зверху в кілок забивають цвях, головка цвяха служить центром знака.

Для більш надійного закріплення і збереження точок використовують дерев'яні стовпи, куски металевих труб і т.п.

Для довготривалого збереження точок їх закріплюють спеціально виготовленими залізобетонними центрами. (Рис.51).

Переносними знаками, при невеликих віддалях, служать віхи. Віха - це кругла жердина висотою 2-3 м, її нижній загострений кінець має залізну окову. Віху часто фарбують в білий і

червоний колір.

Віху встановлюють вертикально поза кілком в напрямку лінії візування. Постійні знаки-це піраміди і сигнали, їх встановлюють над постійними точками, закріпленими центрами, щоб забезпечити видимість на великі віддалі.

При вимірюванні довгих ліній віха, встановлена в кінці лінії, може бути погано видна або зовсім невидна з початкової точки. В таких випадках виникає необхідність у встановленні додаткових віх.

Ці віхи встановлюють таким чином, щоб вони знаходились в одній вертикальній площині (створі) з віхами, встановленими на початку і в кінці ліній (Рис.53).

Провішення ліній можна виконувати в напрямку "на себе" і "від себе". При провішенні ліній на себе спочатку встановлюють віху С потім віхи D, Е і т.д. (Рис.53).

При провішенні ліній "від себе" спочатку встановлюють близьку віху Е, а потім віхи D, С і т. д.

Провіщення ліній "на себе" точніше ніж "від себе".

На практиці інколи зустрічаються особливі випадки провішення ліній, які визвані характером місцевості і іншими причинами:

1. Якщо є взаємна видимість віх в точках А і В, але безпосередньо стати в цих точках неможливо, тоді спостерігач вибирає близько до створу лінії АВ точку Сі так, щоб з неї було видно віхи в т. А і В.

Після цього за вказівкою спостерігача помічник переходить в точку d₁ в створі лінії С₁В і звідтіля

встановлює віху спостерігача в створі лінії d₁А в точці С₂ і т. д. (Рис.54,а).

Переміщення спостерігача і помічника з віхами проводиться до тих пір, поки їхні віхи не опиняться в створі лінії АВ.

2. Якщо взаємної видимості між точками А і В на місцевості не має, тоді спостерігач вибирає точку С₁ так, щоб з неї було видно точки А і В і виставляє в створі ліній С₁А і С₁В віхи помічників в точках d₁ і е₁. Після цього один з помічників виставляє віху спостерігача в точку С₂ і т.д. (Рис. 54,б).

Переміщення спостерігача і помічника з віхами проводиться до тих пір, поки їхні віхи не опиняться в створі лінії АВ.

2. Прилади для вимірювання ліній на місцевості і їх компарування

Довжина лінії може бути виміряна шляхом укладання мірного приладу безпосередньо на поверхні землі. Для вимірювання на поверхні землі, використовують стальні 20-ти метрові стрічки.

На кінцях сталевої стрічки є візири і отвори для кріплення ручок стрічки. Напроти вирізів нанесені штрихи, які показують початок і кінець стрічки (Рис. 55,а). Віддаль між штрихами є довжиною стрічки. Така стрічка називається штриховою. Кожний метр стрічки, з обох сторін, відмічається пластинкою з вибитим на ній порядковим номером метра. Кожний метр поділений дірками на дециметри, а кожний п'ятий дециметр відмічають круглою заклепкою (Рис.55,д). Шпильками закріплюють кінці стрічки під час вимірювання ліній.

Для підвищення точності вимірювання застосовують стрічки з шкалами на кінцях (Рис.55,в). Така стрічка називається шкаловою. Для зберігання стрічку намотують на спеціальне кільце (Рис.55,г). Крім стальних стрічок використовують також стальні рулетки, (Рис.56).

Компарування мірних приладів. Компаратори. Введення поправки за компарування в результати вимірювань

Перед вимірюванням ліній необхідно перевірити довжину робочої стрічки. Для перевірки довжини робочої стрічки її порівнюють з другою стрічкою, яку називають взірцевою. Точну довжину взірцевої стрічки визначають в геодезичних лабораторіях на компараторах. Порівнювання довжини робочої стрічки з взірцевою називають компаруванням.

Довжину робочої стрічки визначають на польових компараторах. Вибирають на рівній місцевості лінію довжиною 100.00 - 120.00 м. кінці якої закріпляють центрами і міряють її з початку взірцевою стрічкою, а потім робочою. Такі дії повторюють декілька раз і після цього визначають довжину робочої стрічки. Якщо позначати довжину компаратора "Дк", а довжину компаратора виміряного робочою стрічкою "Др." і утворити різницю Дк-Др=ΔД, а потім цю різницю поділити на кількість укладань "n" робочої стрічки то одержимо величину ''Δl", яка показує на скільки довша або коротша робоча стрічка Δl = ΔД/n.Наприклад: довжина компаратора Дк = 100.00 м, а довжина компаратора виміряна робочою стрічкою Др.=100.15 м ΔД = 100.00 м-100.15 м= -0.15 м. Δl =--0/15/5 = -0.03 м тобто робоча стрічка коротша від нормальної на 3 см.

Робоча стрічка має довжину: