Інструктивно-методичні матеріали до лабораторного заняття з теми: "Художнє конструювання виробів"

Страницы работы

Содержание работы

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Кафедра          основ виробництва та дизайну           

Інструктивно-методичні матеріали

до лабораторного заняття з теми:

Художнє конструювання виробів

з дисципліниТЕХНІЧНА ЕСТЕТИКА ТА ЕРГОНОМІКА Ч. 3

ПП.09.07 ЕРГОНОМІКА

для студентів__ІV__курсу

6.010103 Технологічна освіта (Технічна та комп’ютерна

графіка)                                                                .

(код та назва напряму (спеціальності) підготовки

Розроблені: кандидат педагогічних наук, доцент Борисова Тетяна Миколаївна

(науковий ступінь, вчене звання, ПІБ)


Мета: познайомитися з етапами конструювання та проектування промислових виробів із застосуванням законів композиції у процесі проектування промислових виробів, вивчити закони композиції, опанувати навиками виконання вправ з основ композиції у художньому моделювання промислових виробів.

Оснащення:  схеми та малюнки  з прикладами виконання вправ з основ композиції, формати А4 та А3, олівці, фарби, креслярські прилади.

Самостійна робота: вивчити теоретичні відомості та повторити закони композиції, дати відповіді на контрольні запитання у кінці методичної розробки.

Теоретичні відомості

Рівновага

Композиційна рівновага – це такий стан композиції, при якому всі її елементи збалансовані між собою. Рівновага залежить від розташування основних мас композиції, від організації композиційного центра, від пластичної та ритмічної побудови композиції, від її пропорційних членувань, від кольорових, тональних фактурних відносин інших частин між собою і цілим і т.п.

Рівновага – це такий стан форми, при якому всі елементи збалансовані між собою. Вона залежить від розподілу основних мас композиції відносно центру. Розподіл навантажень, точок опори відносно центра ваги повинен давати чітку зорову інформацію про стійкість. Прикладом може бути фрезерний верстат. Композиційна рівновага досягнута в ньому перш за все формою деталей, кольором, тоном і пластикою.

Рівновага об’ємів або частин будь-якої споруди, предмету на вигляд визиває відчуття покою, впевненості і врівноваженості. Людське око відпочиває при сприйнятті такого предмету. Зовсім протилежне відчуття визиває предмет або споруда, що характеризується неврівноваженістю об’ємів або окремих частин.

Рівновага по різному проявляється в симетричних і асиметричних композиціях. Симетрія сама по собі ще не є гарантією рівноваги в композиції. Кількісна невідповідність симетричного елемента і площини (або диспропорція частин і цілого) стає зримо неврівноваженим. Людина завжди тягнеться до рівноваги в формах, що створює більш повний психологічний комфорт, гармонію буття в предметно-просторовому середовищі. Врівноважити симетричну композицію набагато легше ніж асиметричну, і досягається це більш простими засобами, так як симетрія вже створює початок для композиційної рівноваги.

Правильно знайдена симетрична композиція сприймається легко, неначе відразу, незалежно від складності її побудови. Асиметрична композиція часом потребує більш детального осмислення і розкривається поступово. Однак твердження, що симетрична композиція більш виразна, невірне. Історія мистецтв підкреслює, що асиметрично побудовані по законам гармонії композиції нічим не поступаються, з точки зору художньої цінності, симетричним.

Вибір побудови або структури твору залежить від художнього бачення автора, від його бажання знайти більш виразну композицію для створення конкретного образу.

Перша розмова про гармонію в композиції, про її основну та обов’язкову умову – рівновагу – привів нас до логічного висновку про те, що все взаємопов’язано: і кількість елементів, і їх конфігурація, і їх відношення з композиційною площиною і між собою, і їх кольорове, тонове і фактурне рішення і т.п. Тому добиваючись першого закону гармонії, необхідно виконати умову другого закону – єдності і підпорядкованості. І навпаки: створюючи єдність, цільність витвору, ви тим самим вирішуєте задачу його рівноваги. Тільки виконавши ці дві умови, ви зможете казати, що створили гармонічну композицію.

Але не забувайте про засоби гармонізації, які допоможуть вам виконати ці умови. Це пропорції та масштаб, контраст, нюанс і тотожність, ритм.

Динамічність форми.

Динаміка – це візуальне сприйняття руху, стрімкість форми. Куб створює враження стійкого простору, а висока тригранна піраміда ніби спонукає рух очей вздовж граней або площини знизу вгору.

Динамічна форма може бути притаманна як нерухомим об’єктам (наприклад, пам’ятник Петру І роботи скульптора Фальконет, Скульптурна група Мухіної „Робочий та колгоспниця” та пам’ятник, присвячений підкоренню космосу, що встановлено у Москві), так і предметам, що швидко рухаються: літакам, легковим автомобілям тощо.

Однак, прояви цієї властивості в нерухомих та рухомих предметах досить різні. Якщо, наприклад, зробити динамічною форму токарного верстата, то це не буде обумовлено вимогами його експлуатації, призначенням самого верстата, та тією роботою, яку він має виконувати. Динамічність не буде головною закономірністю, що визначає форму, та буде суперечити логіці його призначення. Але якщо взяти гоночний автомобіль або зверх звуковий літак, то динаміка його форми виражає сутність самого предмета, і чим вища швидкість, тим стрімкіша форма.

Динамічність взята з природи. Порівняємо оленя та ведмедя. Форма ведмедя більш компактна, грузна, а форма оленя легка, струнка, динамічна – адже у боротьбі за існування ведмідь перемагає силою, а для оленя важлива перш за все легкість та швидкість бігу. Ці форми природно обумовлені.

Динамічність робить форму виразною, активною, помітною, виділяючи її серед інших.

Статичність форми.

Похожие материалы

Информация о работе