Предмет і зміст курсу "Технологічний практикум. Ч. 1. Матеріалозновство". Загальні властивості текстильних волокон

Лекція №1

ВСТУП. ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ТЕКСТИЛЬНИХ ВОЛОКОН

План:

1.  Предмет і зміст курсу „Технологічний практикум. Ч. 1. Матеріалозновство”.

2.  Поняття про волокна, нитки. Класифікація текстильних волокон і матеріалів.

3.  Геометричні та механічні властивості.

4.  Фізичні та хімічні властивості.

Література:

Основна

1. Лазур К.Р. Швейне матеріалознавство / Лазур К.Р. – Л.: Світ, 2003 р.

2. Матвієвич В.І. Матеріалознавство швейного виробництва / Матвієвич В.І. − Ужгород, 2005. − 70 с.

3. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва / Патлашенко О.А. – К.: 2003 р.

Додаткова

1. Козлова Т.В. Моделювання і художнє оформлення жіночого і дитячого одягу / Козлова Т.В., Ритвінська Л.П., Тимашова З.Н.. – М. Легкопромбитіздат, 1990 р.

2. Бузов Б.А. Лабораторный практикум по материаловедению швейного производства. Учеб. пособие для высших учеб. заведений легкой промышленности / Бузов Б.А., Пажидаев Н.Н.

3. Міщенко Г.І. Технологія ремонту швейних виробів / Г.І. Міщенко, Г.П. Базюк. – К.: Техніка 1991 р.

4. Михайловська Л.М. Текстильные товары, товароведение / Михайловська Л.М. – М. Изд. Экономика, 1990 г.

Одним із основних завдань економічного і соціального розвитку нашої країни є забезпечення широких мас великим асортиментом високоякісної продукції легкої промисловості.

Якість продукції і послуг повинні бути підняті до рівня кращих вітчизняних і світових досягнень.

Поряд із збільшенням випуску різноманітних виробів необхідно досягти підвищення їхньої якості і значного розширення асортименту. Це відноситься також і до виготовлення одягу, який для людини є предметом першої необхідності.

Для виготовлення одягу широко використовують тканини, трикотаж, неткані матеріали, натуральну і штучну шкіру, натуральне і синтетичне хутро, швейні нитки, оздоблювальні матеріали, фурнітуру та багато іншого.

Асортимент матеріалів для виготовлення одягу постійно розширюється і оновлюється завдяки використанню нових видів хімічних волокон і ниток, пряжі нових структур.

Різноманітні матеріали, які використовуються для виготовлення одягу різного призначення, поділяються на такі групи:

1.  Основні матеріали (для верху виробів):

а) тканини;

б) трикотажні полотна;

в) неткані матеріали;

г) хутро;

д) натуральна і синтетична шкіра;

е) комплексні і плівкові матеріали.

2. Матеріали для підкладки:

а) бавовняні;

б) шовкові;

в) напівшовкові;

г) синтетичні;

д) натуральна і синтетична шкіра;

е) синтетичне трикотажне полотно.

3. Матеріали для прокладки:

а) бортова і волосяна тканина;

б) коленкор;

в) флізелін.

4. Матеріали для утеплення:

а) хутро;

б) вата;

в) ватин;

г) поролон;

д) пух.

5. Матеріали для з’єднання деталей:

а) швацькі нитки;

б) клей.

6. Матеріали для оздоблення:

а) стрічки;

б) мереживо;

в) тасьма.

7. Фурнітура:

а) ґудзики;

б) кнопки;

в) гачки;

г) пряжки.

У зв’язку з цим особливе значення надається матеріалознавству – науці, яка займається вивченням будови і властивостей матеріалів, їх асортименту і методів оцінки якостей.

У цьому курсі вивчаються особливості виробництва, будова, властивості, методи оцінки якості виробів і питання стандартизації основних матеріалів, які використовуються при виготовленні різних видів одягу.

Курс „Технологічний практикум (ч. 1) Матеріалознавство” тісно

пов’язаний з рядом загальнотехнічних дисциплін: фізикою, хімією,математикою та іншими.

Нитками називаються волокна, довжина яких складає десятки і сотні метрів. Наприклад, нитки натурального шовку, штучні і синтетичні нитки.

Нитки поділяються на елементарні та комплексні.

Елементарна нитка – це одинарна нитка, яка не ділиться у повздовжньому (переріз) напрямку без руйнування.

Комплексна нитка – це нитка, яка складається з двох або більшої кількості елементарних ниток, з’єднаних між собою скручуванням або склеюванням.

Короткі штучні та синтетичні волокна називаються штапельними.

По способу крутіння нитки поділяються на :

-  однокруточні;

-  багатокруточні;

-  фасонні (наприклад, петльовані);

-  арміровані (наприклад, металом).

Тканина – гнучкий і міцний виріб заданої ширини, який виробляється на ткацькому верстаті із двох взаємно перпендикулярно розташованих систем основи і піткання (уток), з’єднаних певним видом переплетення.

Основна маса волокон на прядильних виробництвах переробляється у кінцевий  результат продукту – пряжу.

Пряжа – нитка, яка одержана у результаті прядіння, що складається з волокон, силами заперечення і крутки.

По складу волокон пряжа буває однорідною і змішаною. Однорідна пряжа одержується з одного виду сировини, змішана – із суміші різних по природі волокон.

У природі зустрічається багато різних волокон. Вся вихідна сировина, яка використовується у галузях текстильної промисловості, поділяється на дві великі групи волокна і нитки.

Волокнами називаються гнучкі, тонкі і міцні тіла, довжина яких в багато разів перевищує їх поперечні розміри.

Текстильне волокно – це таке волокно, яке використовується для виготовлення пряжі, ниток, тканин, трикотажу, нетканих матеріалів.

Волокна можуть бути елементарними і технічними.

Елементарне волокно – одинарне волокно, яке без зруйнування не ділиться у поздовжньому напрямку. Наприклад, бавовняне, шерстяне.

Технічними волокнами називаються волокна, які складаються із поздовжньо склеєних елементарних волокон. Наприклад, волокна льону та інших луб’яних культур (джут, канатник, пенька).