Предмет і зміст курсу "Технологічний практикум. Ч. 1. Матеріалозновство". Загальні властивості текстильних волокон, страница 2

В основі класифікації волокон лежить їхнє походження і хімічний склад. Класифікація дозволяє впорядкувати вивчення волокон, орієнтуватися у їхній різноманітності та областях використання.

Усі волокна поділяються на два класи: натуральні та хімічні.

До натуральних волокон відносяться ті волокна, які формуються у природних умовах.

Натуральні волокна рослинного походження:

-  целюлозні;

-  бавовна;

-  льон;

-  джгут;

-  кенаф;

-  рамі.

Натуральні волокна тваринного походження:

-  білкові;

-  шерсть;

-  натуральний шовк.

Натуральні волокна мінерального походження:

-  азбест.

Хімічні волокна поділяються на штучні та синтетичні.

Штучні волокна поділяються на:

- целюлозні:

-  віскозне;

-  ацетатне;

-  триацетатне;

-  мідно-аміачне;

- білкові:

- казеїнове;

- мінеральні:

-  скляне;

-  металічне.

Синтетичними називаються волокна, при одержанні яких проводиться синтез (сполучення) порівняно простих молекул.

Синтетичні волокна:

-  капрон;

-  лавсан;

-  нітрон;

-  хлорин;

-  вініл;

-  поліетиленове волокно;

-  поліпропіленове волокно.

ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ТЕКСТИЛЬНИХ ВОЛОКОН

Волокна являють собою дуже тонкі тіла, діаметр поперечного їх перерізу може бути 2-100 мкм.

Властивість – це об’єктивна особливість волокон, яка проявляється при їх створенні, експлуатації або використанні.

Властивості волокон поділяються на: геометричні;

фізичні;

хімічні;

механічні.

До геометричних відносяться розмірні характеристики:

-  лінійна густина;

-  довжина;

-  форма;

-  розміри поперечного перерізу.

До фізичних властивостей:

-  маса;

-  густина (питома вага);

-  гігроскопічність;

-  теплові властивості;

-  електричні властивості;

-  оптичні властивості.

Хімічні властивості визначаються відношенням волокон до дії різних хімічних речовин – кислот, лугів, солей, фарбників.

Механічні властивості визначають відношення волокон до дії прикладених до них сил і деформацій:

-  розривне навантаження р_р;

-  відносне розривне навантаження р_о;

-  розривна напруга;

-  розривне подовження.

На волокна, нитки і полуфабрикати прядильного виробництва введений єдиний міжнародний показник вимірювання товщини волокон – текс або лінійна густина.

Лінійною густиною називається відношення маси волокна до його довжини. Лінійна густина (текс) вираховується по формулі:

Т = М/Z = 1000 М/Z₁,

де маса – М, г;

довжина – Z, км;

довжина – Z₁, м.

В системі текс спостерігається прямо пропорційна залежність між товщиною волокна і лінійною густиною: чим товще волокно, тим більше текс. Лінійну густину визначають не по одинарним волокнам, а як середнє значення лінійної густини, складаючих волокон по стандартній методиці.

Лінійну густину волокон можна визначити шляхом підрахунку під мікроскоп великої кількості волокон, розкладених між предметними скельцями. Підраховані волокна збирають в один пучок і прочісують гребенем. Потім пучок заправляють у спеціальний різець, і вирізають середину (для бавовнику довжиною 10 мм). Після цього, волокна, вирізані із середини пучка, зважують на торсіонних терезах. Лінійну густину волокна (текс) підраховують по формулі: Т = 10⁶ Мф/(10n),

де 10 – довжина вирізаної середини шпателя, мм;

Мф – маса середини пучка довжиною в 10 мм, вирізаного із шпателя, мг;

n – загальне число волокон.

Наприклад: визначити лінійну густину волокна бавовнику, якщо пучок 10 мм містить 2800 волокон і має масу 5 мг. По формулі:

Т = 10⁶  5/(102800) = 180 м/текс

5000000/28000 = 180