Ринкові засади господарства. Товарне виробництво, страница 2

3)  продукт праці набуває форми товару, обмінюється на ринку через купівлю-продаж;

4)  виробництво стає відкритою соціально-економічною системою;

5)  економічна свобода самостійного виробника, опосередкована рин­ком форма його зв'язків;

6)  стихійність розвитку як форма саморегулювання економіки;

7)  трансформація     виробничих     відносин     у  товарно-грошові відносини.

   В наступних темах буде продовжено аналіз товарного виробни­цтва, зокрема, використання грошей як посередника обміну, наявність конкуренції, вільне ціноутворення, підприємництво та ін., що також відноситься до основних рис товарної форми організації господарства, її еволюція разом з розвитком продуктивних сил та адекватною фор­мою зв'язків і ринком зумовлюють постійне удосконалення суспільно­го виробництва.

Форми розвітку

    Розрізняють просте й капіталістичне товарне виробництво.

Просте було першою суспільною формою товарного господарства. Воно характеризується приватною власністю, єдністю працівників із засобами виробництва, базується переважно на власній праці. Продукт належить безпосередньо його виробнику. Обмін товарів носив випад­ковий, епізодичний характер. Схематично просте товарне виробни­цтво виглядає таким чином: Т2.(Т-Г-Т).Його кінцева мета — задоволення особистих потреб товаровиробника.

 При цьому частина вироблених у суспільстві продуктів спрямовується безпосередньо на особисте спо­живання, решта — на ринок. Просте товарне виробництво є обмеже­ним, дрібним, розрізненим, стихійним та анархічним. Воно регулюєть­ся в основному традиціями і господарями-панами. Ринок нерозвинутий, обмінюються головним чином звичні товари (золото, раби, продукти харчування, тканини, посуд, примітивні знаряддя праці). Відсутні рин­ки землі, робочої сили,  і т. д.

З часом, коли з'являється можливість отримувати все більшу масу додаткового продукту, товарне виробництво поступо­во набуває капіталістичного характеру.

  Капіталістичне товарне виробництво  характерне для індустріаль­ної стадії економічного зростання. Основних засобів виробництва фактично позбавлені наймані працівники. Вони змушені через це продавати свою робочу силу. Вирішальним у єдності двох сто­рін капіталу є не його речовий зміст (засоби виробництва, блага тощо), а суспільна форма — відносини експлуатації, втілені в речах.

   Капітал — це вартість, яка приносить додаткову вартість: Г - Т - Г, де Г = Г + г. Формула капіталу стала вінцем, прообразом символіки розви­нутого товарного виробництва: Т - Г - Т2, коли економічні зв'язки об­міну набули форми товарно-грошових відносин на ринку.

   Капіталістичне виробництво — вища форма товарної організації господарства. Воно базується на великій приватній власності, найма­ній праці та інноваційних технологіях. При капіталізмі створена така ринкова система, при якій люди можуть вільно вибирати собі роботу і їх обирають. Праця, земля, природні ресурси, засоби виробництва стають товаром.

Сучасне товарне виробництво виростає з попереднього, а тому має багато спільного з ним (великомасштабність, всезагальний характер, розвиненість і т. д.). але починають формуватися і специфічні риси. Перш за все вони знаходять вияв у пріоритетних напрямах розвитку: електроніці, комп'ютеризації, генній інженерії, біотехнології, космо­навтиці тощо. Економіка стає інформаційною.

Все більшого значення набуває соціально-культурна діяльність, розвиток духовної сфери. Зростає роль галузей нематеріального ви­робництва, спрямованих на розвиток людини, задоволення її інтелек­туальних потреб, надання різноманітних послуг гуманітарного змісту.

    Посилюється вплив державних і недержавних інституцій (політичних сил, громадських організацій і рухів, профспілок) на економічний розви­ток та його соціальне спрямування. Все це свідчить про те, що ринкове саморегулювання суспільного господарства доповнюється державним.

   У зв'язку з розвитком міжнародних економічних відносин і співро­бітництва товарне виробництво набуло всесвітнього характеру, стало глобальним.

Суперечності товарного виробництва