Міжнародна економічна інтеграція є важливою характеристикою сучасної світової економіки. Вона являє собою особливий, новий етап в інтернаціоналізації світового господарства.
Економічна інтеграція – процес економічної взаємодії країн, що призводить до зближення господарських механізмів і набирає форми міждержавних угод й узгоджено регульований міждержавними органами.
Між країнами-учасницями інтеграції здійснюється більш глибокий міжнародний поділ праці, відбувається більш інтенсивний обмін товарами, послугами, капіталом, робочою силою. У результаті національні економіки «проникають» одна в одну, переплітається велика кількість різних фаз науково-технічної, виробничої, інвестиційної, комерційної діяльності. Економічна взаємозалежність країн і народів стає відчутною реальністю.
Передумови інтеграції
1. Близькість рівнів економічного розвитку й ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються.
2. Географічна близькість країн, наявність у більшості випадків загальних кордонів й історично сформованих економічних зв'язків, які часто мають подібні історичні традиції й людей, які говорять однією або близькими мовою.
3. Спільність економічних, політичних, соціальних й інших проблем, що постають перед країнами в сфері розвитку фінансування, регулювання економіки, політичної співпраці й т.д.
До основних причин інтеграції необхідно віднести:
- поглиблення міжнародного розподілу праці, інтернаціоналізація виробництва й капіталу вимагає переходу від простого обміну товарами до стійкої масштабної міжнародної торгівлі товарами й послугами, далі ® до інтернаціонального переміщення капіталів і створення нових виробництв ® до тісної виробничої й науково-технічної кооперації ® до спільного ведення виробництва й управління;
- науково-технічний прогрес, що вимагає значних ресурсів: матеріальних, фінансових, трудових, великих ринків, спільної роботи окремих країн у науково-технічній галузі;
- розвиток великих монополій, ТНК. Капітал гігантських монополій за допомогою інтеграції прагне завоювати нові ринки збуту, ринки сировини, максимально збільшити свої прибутки, опираючись при цьому на підтримку державної влади;
- політичний фактор: прагнення держав за допомогою інтеграції знайти більшу політичну вагомість, авторитет у світовому співтоваристві, швидше вирішити на цій основі й свої економічні проблеми.
На сьогодні у світі налічується близько 20 міжнародних економічних об'єднань інтеграційного типу, що охоплюють основні регіони й континенти земної кулі. На країни, що входять у ці об'єднання, припадає майже 2/3 ВВП планети й основна частина міжнародної торгівлі (приблизно 7 трлн дол. з 10,5 трлн дол.). Але незважаючи на існування такої кількості інтеграційних угруповань, цілі їх в основному збігаються.
До основних цілей інтеграції необхідно віднести:
1. Використання переваг економіки масштабу. Забезпечити розширення розмірів ринку, скорочення витрат і отримання інших переваг на основі теорії економіки масштабу.
Економіка масштабу, як відомо, – це розвиток виробництва, при якому збільшення витрат факторів на одиницю приводить до зростання виробництва більше ніж на одиницю. Країни, що інтегруються, сподіваються залучити більше прямих іноземних інвестицій, які з більшим бажанням ідуть на ринки значних розмірів, на яких має сенс створювати самостійні виробництва.
2. Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища.Найважливішою метою більшості інтеграційних об'єднань є зміцнення взаєморозуміння й співробітництва країн-учасників у політичній, військовій, соціальній, культурній та інших неекономічних областях. Наявність добрих відносин із сусідніми країнами, підкріплених взаємними економічними зобов'язаннями, є найважливішим політичним пріоритетом для цих країн.
3. Вирішення завдань торговельної політики. Вважається, що узгоджені виступи від імені блоку країн (наприклад, на переговорах у ВТО) – вагоміші й ведуть до більш бажаних результатів у сфері торговельної політики.
4. Сприяння структурній перебудові економіки. Під’єднання країн, що створюють ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних торговельних угод держав з більш високим рівнем розвитку розглядається як найважливіший канал передачі досвіду як гарантія обраного курсу на ринкові реформи. Більш розвинені країни, об’єднуючись зі своїми сусідами, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і створенні там повноцінних й містких ринків. Такі цілі мали на меті багато країн Західної Європи (Іспанія, Португалія, Греція та ін.), об’єднуючись у тій або іншій формі до ЄС.
5. Підтримка молодих галузей національної промисловості. Навіть якщо інтеграційне об'єднання не передбачає дискримінаційних заходів проти третіх країн, воно нерідко розглядається як спосіб підтримки місцевих виробників, для яких у результаті інтеграції виникає ширший регіональний ринок.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
