2. Опис змінних та функцій програми,математичний розв’язок.
2.1 Опис змінних та функцій програми.
1) xi, yi- координати і-ої точки на дузі;
2) sxi, syi- сума координат;
3) Xc,Yc- координати центра ваги;
4) t-параметр, що відповідає φ в (12)-(13);
5) dt-крок зміни t;
6) n- кількість кроків (точок розбиття).
Решта змінних є службовими, і використовуються для проміжних розрахунків, полегшення написання програми, тощо. Наприклад, змінні х0 і у0 мають відповідні значення координат початку координат на екрані, і при бажанні можуть бути змінені.
7) grafic_Х – функція, що рисує графік залежності центра ваги від координат;
8) titul - функція, що виводить титульний листок;
9) vikno - функція, що створює вікно ( при розрахунку центра ваги).
2.2 Математичний розв’язок
Центр ваги твердого тіла ─ це точка, яка визначається радіус-вектором , що знаходиться за формулою:
= , (1)
де М ─ маса твердого тіла, ─ радіус-вектор, проведений із початку відліку в довільну точку твердого тіла.
Фактично, знайшовши вектор (його координати), ми знайдемо координати центру ваги твердого тіла, оскільки координати вектора знаходяться як різниця координат кінцевої і початкової точок, а в нашому випадку кінцева точка ─ це є центр ваги, а початкова ─ початок відліку О(0;0;0).
Розпишемо радіус-вектори і у вигляді:
= +, (2)
= +, (3)
де , ─ це орти відповідно осей ox і oy; , ─ координати довільної точки твердого тіла; , , ─ координати центру ваги твердого тіла.
Підставимо (2) і (3) в (1):
++ = , (4)
Розбиваємо в останньому виразі інтеграл справа в (4) на два інтеграли:
+= () + () (5)
Із (5) випливає, що задача знаходження координат центру ваги твердого тіла звелась до знаходження інтегралів справа в (5). Використовуючи властивості інтеграла, можна перейти до додавання:
=, (6)
=, (7)
Де хі, уі − координати точки масою mi (уі+1-уі→0, хі+1-хі→0).
Додатково покладаючи, що
, (8)
і, враховуючи, що
(9)
отримуємо:
=, (10)
=, (11)
Іншими словами, центр мас можна знайти, використовуючи формули (10)−(11), взявши за уі та хі точки, що розподілені рівномірно по всій довжині дуги, на достатньо малій відстані. На практиці це реалізується, наприклад, переходом до полярних координат:
=, (12)
=, (13)
де
Формули (12)−(13) і є розрахунковими для даної задачі.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.