Психофізіологічні основи вищої нервової діяльності

Тема 1. Психофізіологічні основи вищої нервової діяльності

1.  Психіка як субстанція і як субстрат.

2.  Нейрофізіологічні основи ВНД.

3.  Структура свідомості. Мозок і психіка.

4.  Причини виникнення змінених станів свідомості.

Методичні рекомендації:

При розгляді теми треба виходити з того, що кожен з нас і так інтуїтивно розуміє те, що тіло і психіка певним чином взаємовпливають одне на одного.

Нервова система включає два основних відділи – центральну нервову систему і периферичну нервову систему. Перша представлена головним і спинним мозком, друга – нервовими відростками на периферії тіла.

Дуже важливо пам’ятати, що мозок – комплексна інтегрована система. Результатом роботи структур головного мозку є складна поведінка, якою характеризується людина. Різні частини мозку взаємодіють між собою, забезпечуючи окремі функції психіки.

Кора головного мозку представлена двома півкулями з різними функціями і складається з чотирьох долей.

Лобна доля відповідає за планування, координацію рухів, загальний контроль процесів мислення.

Тім’яна доля відповідає за відчуття.

Вискові долі забезпечують слух, мову.

Задня доля забезпечує зір.

Лімбічна система розміщена на внутрішній частині кори. Бере участь у регуляції функцій научення, пам’яті, емоційного реагування і статевої поведінки.

Таламус слугує своєрідним комутатором, який розподіляє імпульси всіх видів відчуттів (температурних, больових та ін.) між різними відділами головного мозку.

Гіпоталамус здійснює регуляцію ендокринної системи і разом з лімбічною системою контролює такі види поведінки, як агресія, голод, самозахист.

Стовбур головного мозку є центром зору і слуху, відповідає за сон, рефлекси, увагу і м’язовий тонус.

Задній мозок складається з мозочку, відповідального за підтримання рівноваги тіла і координацію рухів; і продовгуватого мозку, який регулює такі життєво важливі функції як серцево-судинна і дихальна, а також контролює скорочення скелетних м’язів.

Повинно бути зрозумілим, що пошкодження головного мозку або якоїсь з його ділянок негативно впливає на відповідні функції. Вплив механічних пошкоджень і патологічних процесів головного мозку на психіку і поведінку вивчає клінічна нейропсихологія.

Література:

1.  Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. – М.: Мир, 1996. – 496 с.

2.  Платонов К.К. Занимательная психология. – М., 1990.

3.  Ярвилекто Т. Мозг и психика. – М., 1992.