Зорові ілюзії. Класифікація ілюзій

Вступ.

Існує дві точки зору на недосконалість нашого зорового апарата.

Одна з них ідеалістична,що прагне зробити висновок про неможливість пізнаня об’єктивного світу і про повну недовіру до наших відчуттів внаслідок відхилення чуттєво сприйнятих нами зорових образів від реальності.Друга-матеріалістична,що стверджує,що наші чуттєві сприйняття лише одна,перша,але не сама головна ступінь пізнання.За чуттєвим сприйняттям слідує мислення, узагальнююче і перероблююче дані відчуття.Основна ступінь в процесі пізнання-це практика, або суспільно-історичний досвід, дозволяючий нам встановлювати об”єктивні закони зовнішнього світу і поглиблювати наші пізнання.

Той факт, що велика кількість людей отримує іноді однакові помилкові зорові враження, говорить про необ”єктивність нашого зору і про те, що воно доповнюється мисленням і практикою, дає нам відносно точні дані про предмети зовнішнього світу.Той же факт, що різні люди в процесі зорового сприйняття володіють різною здатністю помилятися, іноді бачать в предметах те, чого не бачать інші, говорить про суб’єктивність наших зорових відчуттів і про їх відносність.

Говорячи в загальному про причини зорових ілюзій, слід, по-перше, вказати,що іноді вони з’являються внаслідок спеціально створених, особливих умов спостереження.

По-друге, більшість ілюзій зору виникає не через оптичну недосконалість ока,а через хибне судження про видимість, тому можна вважати, що обман тут відбувається при обдумуванні зорового образу.Такі ілюзії зникають при зміні умов спостереження,при виконанні найпростіших порівняльних вимірів, при виключенні деяких факторів, що заважають правильному сприйняттю.

Також відомо ряд ілюзій, обумовлених і оптичною недосконалістю ока і деякими особливими властивистями різних аналізаторів, що беруть участь в зоровому процесі.Можливі деякі викривлення зорових відчуттів в результаті короткозорості і далекозорості, дальтонізма та інших дефектів зорового апарата, що не характерні для більшості людей.

Всі ілюзії класифікуються по групам так,що в одній групі знаходяться помилки,обумовлені однією і тією ж властивістю нашого органа зору або одним і тим же набутим практикою приймання зорового сприйняття.

Таким чином, не так уже і рідко нам доводиться зустрічатися з деякими не зовсім звичайними оптичними явищами, і іноді дуже цікаво знати як, з допомогою яких пристроїв відтворюються оптичні ілюзії.

Ілюзія заходу Сонця і Місяця.

Розглянемо ілюзію,яка хоч і відома вже сотні років,але все ще хвилює багатьох.Чому Місяць або Сонце, знаходячись на горизонті, мають такі великі розміри?Чому Сонце перед заходом здається великою червоною кулею, а Місяць на сході такий же великий?Для пояснення цього в різний час було висунуто надзвичайно багато різних теорій.Так, згідно однієї теорії, існує  сплющеність небокраю, і це явище тим чи іншим чином застосовується для пояснення великих розмірів Місяця на горизонті.По іншій теорії яскраве Сонце над головою засліплює, так що ми його бачимо меншим, чим є насправді, тоді як на горизонті, де воно менш яскравіше,ми бачимо його справжні розміри.Ця теорія скромно замовчує про те, що місяць поводить себе точно так як і сонце, і на горизонті здається таким же великим,хоч ніхто не буде стверджувати, що місяць над головою нас засліплює.

Зпершу про факти.Почнемо з того, що і сонце, і місяць займають значно меншу частину неба, ніж вважають більшість людей.Випадково вони є приблизно однаковими. В цьому можна легко переконатися, бо під час повного затемнення  місяць майже повністю закриває сонце.

Якщо виміряти кут, що стягується діаметром місяця, то виявляється, що він малий і наближено дорівнює 1/2.Так як  вся небесна півсфера складає кут 180 градусів, то кут, під яким видно місяць, дорівнює всього лише 1/360 частини неба.Відповідна площа, що займає місяць, дуже мала і складає всього 1/1000000 частину площі неба.Якщо врахувати,  яким об”єктом здається місяць, то важко одразу звикнути до думки, наскільки малу частину неба вона займає.Але якщо хтось візьме на себе обов’язок  зфотографувати місяць з потрібною експозицією, то дивлячись на фотографію він буде здивований,яким маленьким буде на ній зображення.

Той факт, що на горизонті місяць тільки здається великим,заперчувати ніхто не буде,але все ж можна самому в цьому переконатись.Оскільки місяць знаходиться високо в небі і його видно під кутом 1/2 градуса, його можна закрити, тримаючи перед оком предме, який також сягується під кутом 1/2 градуса.Пальці середнього дорослого чоловіка знаходяться на відстані 75 см від ока.Якщо тримати на такій відстані предмет поперечником 6 мм, то він буде стягувати кут приблизно 1/2 градуса.Таку ширину мають три складені разом сірники, і якщо ми візьмемо їх у витягнуту руку, закриємо одне око і подивимось на місяць, то вони його точно закриють.

Якщо цей же дослід повторити тоді, коли місяць на горизонті здається велким, то його також можна закрити трьома сірниками.Іншими словами, цей дослід доводить,що місяць на горизонті не більший ніж завжди,не дивлячись на те, що він здаеться великим.

Перейдемо до пояснення іллюзії Місяця.Важливим є те, що Місяць настільки далеко від нас (384000 км),що,незалежно від того, знаходиться він на небі високо чи низько, його завжди видно під одним і тим же кутом ½ гр. Із земними об’єктами все зовсім інакше. На землі будь-який предмет видно під тим меншим кутом, чим дальше від нас він знаходиться.Якби це було не так, то в нас би склалося хибне враження, що при надлиженні до горизонту предмет збільшується.

В цьому і полягає справжнє пояснення ілюзії Місяця.На землі всі предмети при наближенні до горизонту видно при все меншим і меншим кутом.Але з Місяцем, що знаходиться на великій відстані, цього не відбувається.Навпаки, стягуючий ним кут залишається незмінним при його опусканні до горизонту, тобто при уявному віддаленні.При наближенні до горизонту місяць не стае меншим як ми чекаємо,і здається що він став більшим.Він здається більшим не тому,що в дійсності збільшується,але, як це не парадоксально, тому, що не зменшується як всі інші предмети.Ми можемо пероконатися в правильності цього пояснення на досліді. Якщо зробити довгу картонну трубку і подивитись крізь неї на великий Місяць на горизонті, та враження перспективного віддалення до горизонту зникає. Видно, що місяць жменшується до своїх розмірів.

Недоліки і дефекти зору.

 Недоліки і дефекти зору можна деяким чином класифікувати.

По-перше, існують неправильності нормального ока людини, притаманні всім без вийнятку,—це аберації оптичної системи ока, наявність сліпої плями, іррадіація і ентоптичні явища.

По-друге, існують індивідуальні, іноді вроджені, іноді набуті з віком дефекти зору— це близькрзорість, далекозорість, дальтонізм, куряча і кольорова сліпота.

По-третє, можна назвати загальні психологічні закономірності зорових відчуттів, такі, як абсолютній поріг відчуття, поріг розрізнення, відношення між подразником і силою відчуття, адаптація, одночасний контраст, послідовні образи і зв’зок зорових відчуттів з іншими психологічними процесами. Кожна з цих законоиірностей може впливати на тотожність і достовірність зорового сприйняття об’єктивної реальності.

По-четверте, оьмежен також відповідними межами сприйняття яскравого контрасту, спректальної чутливості, степені реальності, а також інерція зору можуть або заважати відкриттю сутності явища, або застосовувати з користю для процесу пізнання.