Зорові ілюзії. Класифікація ілюзій, страница 3

Шляхом зміщення випромінювання можна отримати різні кольрові тони— не чистий спектральний колір, а різнокольоровий.

Видимі кольори несамосвітніх предметів можуть змінюватись в залежності від того, яким джерелом вони освітлюються. Це явище носить назву “ кольоропередачі “ і має  велике значення в техніці освітлення. Колір предметів при природньому освітленні буде змінюватись в залежності від умов освітлення. Колір предметів при штучному освітленні в приміщенні буде залежати від типу джерела світла, кольору стін і стелі і т.д.

Багатьма дослідами доведено, що фіолетові і особливо ультра фіолетові промені біологічно активні — вони прискорюють процес життєдіяльності, хоча голубий, синій, фіолетовий кольори вважаються холодними. Червоний і оранжевий вважаються теплими кольорами.

Відомо два способа змішування кольорів: адитивний(додатковий) і субтрактивний(обчислювальний). Найпростішим пристроєм для активного змішування є пристрій, запропонований Лабертом.

Якщо взяти чисте прозоре скло, закріпити його вертикально, зліва і зправа від скла покласти два кольорових зразка і дивитись на них під деяким кутом, то на фоні поверхні, на якій лежать зразки, можна побачити кольори цих двох зразків. Змінюючи напрям візування або нахил скла, можна послаблювати долю одного чи другого кольору і в їх змішуванні і таким чином спостерігати змішування кольорів в різних пропорціях. Всі чисті додаткові кольори при такому змішуванні, а також три основних кольори ( червоний, синій, зелений) будуть давати білий колір. Змішуючи три основних кольори в різних пропорціях, можна отримати будь-який колір.

Змішуючи кольори однакової яскравості і чистоти цим способом, отримаємо: червоний+синій = пурпурний; червоний+зелений=жовтий; синій+зелений = голубий; червоний+зелений+синій = білий.

Субтрактивний спосіб змішування кольорів оснований на тому принципі, що коли дивитись на джерело білого кольору через той чи інший світлофільтр, то виникає відчуття того кольору, який відповідає випромінюванню, пропускаючому даним світлофільтром.

Якщо поєднати три світлофільтра: жовтий, пурпурний і голубий, то білі промені будуть повністю поглинатись і через три фільтра ми не побачимо світла.

Повне пропускання білого світла при адитивному зміщенні і повне його поглинання при субтрактивному відбудеться тільки придостатньо чистому світловому фоні, а у випадку, коли фон не достатньо чистий, на місці накладання фільтрів буде видно сіру пляму.

Дослідження природи світла в минулому столітті привели Д. Максвела і Г.Гельмгольца до створення трьохкомпонентної теорії кольорового зору. Весь великий різновид відтінків кольору, що розрізняються оком, ця теорія пояснює як результат комбінації тільки трьох основних кольорів: червоного, зеленого і синього. Завдяки цій теорії стали можливими кольорова фотографія, кольорові фільми і т.д. Здавалося б, ця теорія підтверджена численими дослідами. Але в людському мозку три різний приймача цих основних кольорів, не вдалося до кінця довести, що три основних кольорових сигнала, навіть якщо вони передаються оком в мозок, з’єднуються в мозку у відчуття єдиного складного кольору.

Промені, що роблять предмети невидимими.

Відомо, що видимість предмета на тому чи іншому фоні залежить від яскравості контраста, тобто від відношення різниці яскравості предмета і фона до яскравості фона. Ця величина іноді виражається  в процентах, має деякі значення, що залежать в свою чергу від кутових розмірів предмета, що на даному фоні спостерігається.

Якщо при деяких умовах різниця яскравостей між предметом і фоном дорівнює нулю, то видимість предмета відсутня. Досягти такого вирівнювання яскравостей можна : або збільшити яскравість фону задньої підвіски при сталій яскравості предмета або зменшити яскравість предмета регулюванням його освітленості при сталій яскравості фону.

Якщо контраст буде менше одного процента, то такий предмет може зникнути з поля зору.

Наприклад, в цілях торгової реклами іноді влаштовують у вітрині магазину так звані двозмінні пано. В цьому випадку у вітрину ставлять чотирьохстінний ящик, повернутий своїм отвором на вулицю і який має задню стінку з матового скла або полотняної кальки. При ввімкненні світла, що знаходиться біля вітрини, на екрані видно малюнок на внутрішній стороні тильної стінки ящика. При ввімкненні більш потужного освітлення позаду тильної стінки ящика буде видно одразу два зображення на обох сторонах матового скла. Ввімкнення світла може відбуватися періодично.

Таким методом можна показати на вітрині, наприклад, меблевого магазину інтер’єр квартири без меблів і вигляд цієї ж квартири з меблями.

Використовуючи принцип стробоскопічного ефекту, можна досягти то “появи”, то “зникнення” встановленої на платформі, що обертається, вази так, що вісь вази ексцентрична осі обертання. Ваза повинна освітлюватись то короткими імпульсами світла, синзронізованими з обертанням вази, то імпульсами довжиною більшою, ніж повний оберт вази. В першому випадку ваза буде видимою і нерухомою, а в другому випадку— може може бути невидима на відповідному фоні.

Переоцінка вертикальних ліній.

Відомо, що в силу історично нагромадженого досвіду з одного боку і завдяки розміщенню ліній, що з’єднують очі людини в горизонтальній площині з іншої, людина володіє здатністю точніше визначати на око горизонтальну відстань, ніж висоту предметів. Виявляється, гострота зору в “горизонтальному напрямку” більша, ніж у вертикальному, а окомірне порівняння довжини паралельних горизонтальних ліній може бути проведено з точністю до 1% , тоді як для вертикальних такак точність недосяжна. Поворот ока у вертикальній площині потребує більшого м’язового напруження, ніж аналогічний поворот в горизонтальній площині, а так як м’язове напруження може виступати як мірило шляху, то вертикальні відстані нам здаються більшими рівним їм горизонтальних. Тому більшість людей володіють здатністю перебільшувати вертикальні протяжності порівняно з горизонтальними, і це також приводить до ілюзій зору. Розглянемо декілька прикладів цих іллюзій.

Вертикальні паралельні лінії при значній їх довжині здаються звичайно у верхній частині дещо розбіжними. Помітимо, що горизонтальні здаються дещо збіжними. Ця обставина враховується в архітектурі, де високі колони робляться зверху трохи збіжними для того, щоб вони здавались нам строго паралельними. Помітимо, що внаслідок перебільшення ліній в архітектурі доводиться рахуватись ще з такою обставиною. Якщо око фіксує горизонтальну пряму, що знаходиться на одному рівні, то прямі, що лежать вище, здаються викривленими. Для усунення цього доводиться приймати міри.

До розглянутої іллюзії близька іллюзія заповненого простору. Заповнений простір, по якому око ковзає горизонтльно, видовжується. На малюнку показано горизотальні лінії, нам здається, що фігура В вужча і вища ( погляд ковзає по вертикалі ) лівої фігури А. Насправді А і В правильно зафарбовані квадрати.

 

 Виходить, заповнений простір нам здається завжди ширше незаповненого і по горизонталі і по вертикалі. Але це не завжди так, і багато що залежить від напрямку, по якому ковзає наш погляд.