Звіт про проведені бесіди з батьками учнів

Міністерство освіти та науки України

Полтавський державний педагогічний університет

ім. В.Г.Короленка

кафедра психології

План роботи з батьками учнів.

Підготував

студент V курсу, групи Ф-51

фізико-математичного факультету

Левін Костянтин Юрійович

Керівник:

ас. Гончарова Н.О.

П О Л Т А В А  2 0 0 2

Я проводив бесіди з Макаренко Катериною Степанівною, матір’ю учня 10-г класу, Макаренка Олександра Володимировича. За весь термін практики мною було проведено три бесіди в різний час. Першу бесіду я провів на початку практики, щоб дізнатись яку думку має мати учня про свого сина, та на які сторона вона хотіла, щоб вчитель звернув увагу у виховній діяльності. Другу бесіду я проводив вже маючи певний досвід спілкування з Олександром та мені була потрібна інформація про його поведінку вдома, щоб зробити аналіз та порівняти результати моїх спостережень зі спостереженнями батьків. Третю бесіду ми проводили вже ближче до кінця практики і в ній я намагався передати Катерині Степанівні свої думки стосовного домашнього, батьківського впливу на учня з метою поліпшення його стосунків у класі та більш гармонійному розвитку. Отже більш детально зупинимось на змісті кожної бесіди.

Бесіда №1.

Звісно кожна мати вважає свою дитину найталановитішою, обдарованою, самою вродливою і т.д. Але мати Олександра сама педагог з великим досвідом тому це значно полегшувало процес спілкування. Ми могли поговорити по суті розмови не втрачаючи час на зайві захоплення. Отже яку інформацію я отримав від матері ще не придивляючись саме до учня. В родині між батьками теплі стосунки, батьки поважають одне одного, отже  можна робити висновок про позитивний клімат в родині, в якій перебуваю учень поза школою. І мати має справу з виховною діяльністю, батько – з науковою, обидва батьки мають вищу освіту, високий професійний рівень і високу ступінь загальної освіченості, тому я вважаю що в сім’ї створені умови для того щоб учень розвивався нормально мав “жадобу знань”, вміння працювати для здобуття нових знань та над собою. З точки зору темпераментів та характерів можна відмітити, що мати – сангвінік, творча натура, має веселий характер, (вона екстраверт), оптимістичне світосприйняття; батько – флегматик, з сильною волею, міцним характером, але досить замкнутий (на мою думку інтраверт). Обидва вони дуже люблять єдину дитину в родині, а тому кожний зі свого боку намагається прийняти участь у вихованні дитини. А оскільки підходи різні – то результат дещо відрізняється від того, який планує кожна окремо взята сторона. Так мати, займаючи активну позицію допомагає робити домашні завдання, дає поради по спілкуванню з іншими учнями, (в бесіді про це не йшлось, але я думаю, що, враховуючи вік, вона також допомагає порадами і у спілкуванні з протилежною статтю). Батько в свою чергу зумів привити Олександру любов до фізики (професійної діяльності батька), через сумісну діяльність, цікаві приклади та демонстрації, до того ж батько з “добра” мати також робить вагомий внесок у виховання учня, за що син йому вдячний, отже з батьком стосунки також добрі, але батько займає у суперечливих питаннях нерухому, ним самим обгрунтовану позицію і тримається її (звісно без фанатизму), мати має більш гнучку психіку, все пропускає через себе і може змінити власну думку чи позицію, враховуючи обставини. Маючи такі різні підходи до розв’язання проблем вони обидва є прикладами для Олександра, а тому він дещо губиться як реагувати в тій чи іншій ситуації. Таку інформацію я отримав в першій розмові, прийняв до уваги та почав спостерігати учня в процесі навчання.

Бесіда №2.

Протягом полутора тижнів я спостерігав з учнем, його поведінкою на уроці, біля дошки, на перерві, його спілкування та коло друзів в класі, слухав його відповіді на уроці. Ось результати мого спостреження.

Олександр товаришує з не найкращою частиною класу, де “керує” свій неформальний лідер; його команда відрізняється невеликою жадобою знань, поганим прагненням працювати (в тому числі і над собою), і відповідно поганими результатами навчання, але при цьому вони весь час перебувають у мажорному настрої, жартують і т.д. навіть на уроці, на них важко вплинути поганою оцінкою, батьки на їх навчання не впливають (через відсутність або можливості, або бажання), але  певний рівень вимог вони витримують, а тому продовжують навчання. Сашку також подобається їх стиль поведінки, але відчувається що деякі вчинки цього кагала він не схвалює, але робить щоб не виглядати “гіршим” ніж друзі. Я спробував проекспериментувати і пересадити його на один урок поблище до себе (вчителя) та подалі від його товаришів. Виявилось, що без їх впливу він добре вів конспект, краще зрозумів матеріал та вів себе значно спокійніше. На іншому уроці, коли він знов разом з оточенням розважався, я викликав його до дошки розв’язувати приклад, він спочатку розгубився, але я знав що вдома цей матеріал йому пояснили та він вже розв’язував такого типу приклади, а тому я почав задавати наводячі питання і він дуже швидко збагнув яким шляхом можна розв’язати цю задачу. На мої питання він відповідав осмисленно без підказок та продемонстрував не тільки наявність мозку, але і його роботу. А отже можна зробити висновок, що проблеми з навчанням у нього через неуважність, відсутніст вміння зосередитись, викликані впливом його сусідів, та відсутність жорсткого характеру що сказати їм ні. Через свою позицію (він хоче із ними жартувати. і вчитись нормально) він поводиться дещо нестандартно, а тому його однокласники не завжди його розуміють. Авторитет в класі в нього не великий (на мою думку).

Бесіда №3.

Які поради я б міг дати матері Олександра? Звісно, часи країни Рад вже пройшли, але на мою думку всі проблеми мого учня через його невпевненість в собі. Він має достатній потенціал щоб через свою обізнаність зайняти певну нішу в колективі, і це нове положення в першу чергу було б кращим для нього. Він має всі данні, щоб подолати ті непорозуміння, які зараз трапляються у його спілкуванні з вчителями, однокласниками. Також на мою думку зараз у Олександра починаеться такий період, коли він вже багато питань вирішує для себе сам, а тому “різнополюсність” батьків вже менше заважатиме йому приймати власні рішення, спираючись на власний досвід.