Проект планування і забудови сільського населеного пункту, страница 4

Де S_с – сельбищна територія, S₁ – площа житлових територій, S₂ – площа територій громадського призначення, S₃ – площа інших територій (водойоми, незручні місця,..). В нашому випадку S₁=50 м², S₂=5 м², S₃=0, k=1,2. Отже, S_с=(24,49+5,3)*1,2=70 м².

4.4. Розрахунок території виробничої зони.

Площа території для виробничої зони S_пр розраховують як

S_пр=0,5* S_с=0,5*70=35 м²

5. Інженерне обладнання та

 інженерний благоустрій території в т.ч.

5.1. Інженерні мережі.

      До видів благоустрою сучасних сіл відносяться: водопостачання, каналізація, тепло- і газопостачання, електропостачання і радіофікація, що мають назву інженерної мережі.

В якості витоків водопостачання для сільських населених пунктів можна використати підземні води, відкриті водойоми (ріки, озера,..), а також водопроводні мережі районних систем. Система водопостачання може бути місцева або централізована, вибирають її на основі техніко-економічного порівняння варіантів з урахуванням капітальних і експлуатаційних затрат.

Культурно-побутові і двоповерхові житлові споруди потребують проведення каналізації. Відсутність її приводить до забруднення навколишнього середовища і водойомів. Системи каналізації населенних місць можуть бути централізованими, місцевими або груповими. При необхідності каналізаційну трасу можна вести на по вулицях, а через квартали і двори, приєднуючи каналізаційні виводи із будинків безпосередньо до зовнішньої мережі.

Теплофікації в сільських населених місцях належать житлові будинки в два поверхи і більше, громадські і деякі виробничі споруди.

Сільські населені місця оснащують газом від державних магістральних газопроводів, а при їх відсутності або віддаленості використовують установки зрідженого газу. Кількість використовуваного газу розраховують по існуючих нормах.

Джерело енергоспоживання можуть бути районні енергетичні системи або віддалені електростанції, якщо будівництво їх економічно виправдано. Споживання в електроенергії розраховують за нормами.

5.2. Вертикальне планування.

Рельєф території населеного пункту повинен задовільняти інженерним, санітарним і архітектурним вимогам. Тому архітектурно-планувальне рішення населеного місця доповнюють технічним рішенням часткової зміни рельєфу поверхні сельбищної зони.

Використання природнього рельєфу місцевості для будівництва і конкретних цілей її експлуатації і складає задачу вертикального планування. У вертикальне планування входить трансформація рельєфу для зручного розміщення споруд, регулювання стоків атмосферних і талих вод, транспортних цілей ( вулиці, дороги, площі) і для економічно доцільної і архітектурно-виразної забудови. Таким чином, вертикальне планування території населеного місця означає часткову зміну її природнього рельєфу для задоволення інженерних, транспорних потреб, вимог благоустрою і забудови.

5.3. Озеленення.

Зелені насадження надають великий вплив на організацію архітектурно-планувальної і об’ємно-просторової структури поселення, житлових і суспільних груп і комплексів, доповнюючи художню виразність забудови. Зелені насадження разом з раціональними прийомами планування і забудови дозволяють створювати найбільш сприятливі умови для праці, побуту, відпочинку населення, сприяють покращенню клімату поселення, захищають її від вітру, пилюки, гаму і використовуються в інженерному благоустрою.

5.4. Малі архітектурні форми.

Малі форми умовно можна поділити на слідуючі групи: декоративні елементи (декоративні скульптура, стінки, камені, вази), меморіальні спорудження, елементи інформації, художньо-функціональні пристрої (навіси і павільйони для створення тіні, захисту від дощу і снігу, перголи, трельяжі, фонтани, басейни для регулювання інсоляції і температурно-вологісного режиму, урни для сміття), елементи освітлення (світильники, ліхтарі).

Малі архітектурні форми доповнюють загальну композицію житлового середовища, допомагають організовувати її внутрішній простір, підвищують рівень зручностей для жителів села.

6. Заходи по збереженню цінної історичної спадщини,

 охорони довкілля.

В більшості районів нашої країни зі створеними сільськими населеними пунктами доцільна реконструкція існуючих поселень. Одна із основних задач реконструкції – знищення постійно виникаючих противорічь між складеною архітектурно-планувальною структурою і новими містобудівними вимогами, що виникають в процесі розвитку суспільства.

В поселеннях, що підлягають реконструкції, як правило, є цінний фонд капітальних виробничих, культурно-побутових і інших громадських споруд, а також житлових будинків. Цей фонд необхідно зберегти і об’єднати в єдине планувальне ціле. Саме при реконструкції історично складених сільських поселень найкраще використовувати традиції народного зодчества, основна з яких – органічний взаємозв’язок спорудженої забудови з природнім середовищем.

В історично складених селах не менше значення, ніж природнє середовище, має архітектурна ситуація, в якій велику роль грають пам’ятники культурно-історичної спадщини. При вмілому використанні вони служать активним фактором естетичної виразності сільської забудови.Тому в архітектурно-планувальному і об’ємно-просторовому рішеннях реконструйованого поселення важливим є збереження і вдала взаємодія окремих пам’ятників архітектури з новою забудовою, а також продовження життя архітектурних реліквій шляхом надання їм нових функцій.

7. Баланс території.

Баланс території поселення приведений в табл.

Таблиця 5

Баланс території поселення
N п/п	Показники	Площа
		га	відсоток	м кв.на жителя
1	Кількість населення поселення	Н=1333 чол.
2	Ділянки житлової території S	24,49	68,5	163
	В тому числі:
	Житлова зона з присадибною забудовою	22,88	64	153
	Житлова зона з блокованою забудовою з приквартирними ділянками	0,72	2	6
	Житлова зона з секційною забудовою і гуртожитками	0,89	2,5	6
3	Ділянки громадських споруд	5,3	14,8	32
4	Парки, спортивний комплекс	2,5	7	18
5	Вулиці і площі	3,458	9,7	23
	Всього сельбищної території	70,748	100	238