1.Проектування с.н.п. як елемента єдиної системи розселення.
Межі господарств, типи (категорії) населених пунктів.
Під системою розселення розуміється визначена сукупність населених пунктів, тісно пов’язаних між собою в економічному відношенні, по лінії соціально-культурно-побутового обслуговування населення, використання транспортних і інших інженерних комунікацій. Кожний населений пункт такої системи є складовою частиною комплексу поселень, виконує в його складі визначені функції, розвивається домовлено з іншими населеними пунктами. Розселення характеризується ступенем концентрації людей в місцях проживання, густиною поселень і розміщенням їх на визначеній території.
Існує два види розселення: міське (міста і поселення міського типу) і сільське (села, хутори, поселення сільського типу). Основним класифікаційним признаком для міських і сільських поселень служить чисельність їх населення.
В проекті планування і забудови сільського населеного пункту установлюється масштаб і характер розвитку в зв’язку із загальним розвитком господарства і району. Визначається планувальна структура, функціональне і будівне зонування, архітектурно-планувальна організація культурно-побутового обслуговування, житлової забудови, виробничих об’єктів і комплексів, установлюється система комунікацій, інженерного обладнання, озеленення, обумовлюється почерговість реконструкцій і інших містобудівельних міроприємств. В проекті планування і забудови комплексно вирішуються соціально-економічні, архітектурно-художні, будівельні і інженерно-технічні запитання з урахуванням перспектив розвитку населеного пункту.
В основу проектів планування і забудови сел покладена ідея поступового перетворення історично складених сел і хуторів в сучасні поселення, в яких побутовий комфорт і високий рівень культурно-побутового обслуговування поєднувалися б з перевагами сільської місцевості.
Для архітектора одним із найважливіших етапів в розробці проекту планування і забудови сільського поселення є обстеження і вивчення існуючого населеного пункту, його ландшафтний і містобудівний аналіз.
До ландшафтного аналізу відноситься вивчення природніх особливостей ділянки і навколишнього ландшафту, в результаті якого виявляються і відображаються на топографічному плані: найбільш живописні місця обстеженої ділянки і навколишнього ландшафту (видові точки) для збереження зорово-просторового зв’язку між ними і окремими елементами поселення, а також вибору найбільш оптимального місця для суспільного центру, парку, житлової забудови, виробничого будівництва; домінантні і фонові елементи для використання іх у створенні виразного силуету і панорами забудови; тальвеги, водорозділи; характер рельєфу для вивчення реальних можливостей економічної прокладки інженерних комунікацій, створення водойомів, організації забудови; межі затоплення, заболочених, просадочних ділянок, крутих схилів, сільськогосподарських угідь, лісних масивів і інших ділянок, не придатних для будівництва або потребуючих спеціальної інженерної підготовки території.
При обстеженні житлової забудови виявляється стан житлового фонду: наявність житлових будівель, розподілення їх по поверховості, загальна площа житлових будинків і їх планування, ступінь морального і фізичного зносу.
Визначаються порушення нормативних санітарно-гігієнічних вимог: несприятлива орієнтація будівель, недостатні розриви між житловою забудовою і виробничими будівлями, а також виявляються ділянки, які можуть бути використані під нове будівництво (пустирі, залишки великорозмірних присадибних ділянок, ділянки старих будівель, які підлягають зносу). Поряд із санітарно-гігієнічними і інженерно-технічним станом житлового фонду виявляються композиційні, стильові і архітектурно-художні якості житлової забудови. На основі обстежень житлових територій розробляють необхідні реконструктивні міроприємства.
2.Архітектурно-планувальні рішення.
2.1.Функціональне зонування
Основу планувальної структури поселення складає функціональне зонування його території, що заключається в розподіленні і взаємозв’язаному розташуванні всіх зон поселення з урахуванням забезпечення зручних пішохідних і транспортних зв’язків, а також санітарно-гігієнічних, архітектурно-художніх і економічних вимог і умов.
Від того, наскільки компактно розміщені житлова і виробнича зони, залежить вартість благоустрою території, спорудження доріг, інженерних комунікацій, а також довжина шляху пересування людей на виробництво і назад. Відносно сельбищної зони виробнича зона або її ділянки, сектори розміщуються автономно – на значній відстані або суміжно – поблизу з урахуванням нормативних санітарно-захисних розривів.
Сельбищну зону рекомендується розташовувати на територіях, сприятливих для здоров’я людей, найбільш гарних за природніми умовами, добре інсольованих, вище по рельєфу і течії річки, а також з навітреної сторони по відношенню до сільськогосподарських комплексів, несприятливих в санітарно-гігієнічному відношенні. Сельбищну зону слід відокремлювати санітарно-захисною смугою від виробничої і складських зон.
Для створення сприятливих в санітарно-гігієнічному відношенні умов сельбищну зону поселення не рекомендується розташовувати по обидва боки залізничних доріг і автомобільних доріг, щоб не допускати рух зовнішнього транспорту через територію житлової зони. Необхідно виключити рух по житловим вулицям поселення вантажного автотранспорту, сільськогосподарських машин і тварин з ферм. Небажано житлову і виробничу зони розташовувати по обидва боки транспортного шляху, так як транзитний рух порушує нормальні пішоходні зв’язки і погіршує санітарні умови проживання. При розміщенні поселення поблизу залізничної і автомобільної доріг першої-третьої категорії рекомендується між ними і житловою забудовою передбачати озеленені смуги шириною на менше 50 м.
2.2.Характеристика (типи)
архітектурно-планувальних прийомів житлової забудови в залежності від поверховості, форм ведення підсобного господарства.
Різноманітність регіональних факторів, а також ряд особливостей, притаманних сільській забудові, обумовлюють застосування різних видів житлової забудови.
Присадибна забудова з малоповерховими житловими будинками є традиційною для сільського будівництва. Можливість використання дешевих будівельних матеріалів, полегшених конструкцій, простих методів механізації при малоповерховому будівництві, а також вірогідність використання присадибної ділянки для господарських цілей: утримання тварин, вирощування огородніх і садових культур – все це пояснює доцільність присадибної малоповерхової забудови.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.