Ринок праці в економічній системі та його особливості, страница 2

З розвитком капіталізму, зазнав істотних змін ринок робочої сили. Це пов'язано з переходом його в монополістичну стадію і з  ускладненням  економінихі зв’язків і економічних  відносин.  Змінилося ставленнятдо робочої сили і в підприємців.   Стрімкий розвиток сучасного виробництва пред’явив вищі вимоги до якості робочої сили: професійної та загальноосвітньої підготовки, кваліфікації, високій якості роботи, творчому відношенню до праці.  Авансуючи працівників матеріальними витратами на навчання, бізнес активно включився у професійну підготовку кадрів.  На сьогодні  ринок праці являє  собою систему суспільних відносин. Вони відображають рівень розвитку і досягнутий на даний період баланс інтересів між силами, які є присутніми на ринку: працівниками, державою та підприємцями. Іншими словами, ринок праці – це інститут або механізм, що зводить разом покупців та продавців праці.

Іншими словами, на ринку існують три основні агенти: профспілки, держава та підприємці.  Держава виступає  роботодавцем та інвестором, фінансуючи великі проекти та програми розвитку. Однак головною функцією є регулювання інтересів партнерів та протиборчих сил.  Механізм регулювання ринку праці охоплює весь спектр економічних, соціальних, психологічних та юридичних факторів, що визначають функціонування ринку праці. Функціонування ринку праці здійснюється через систему працевлаштування, включаючи широку мережу бюро з зайнятості, державні програми допомоги в набутті професійних знань і працевлаштуванні незайнятому, цільові програми підприємств, що передбачають перепідготовку кадрів у зв’язку з планованою  модернізацією виробництва.  Всі ці складові частини ринкового механізму в різних галузях знаходяться в різному співвідношенні в залежності від  історичних та економічних умов розвитку даної галузі.

2. Різновиди ринків праці

Ринок праці має складну будова.

Схема 1. Структура ринку праці

Монопсоністичний ринок праці – ринок з монополіює одного покупця . Основними рисами якого є:

•       Працівники, які  зайняті одним видом праці,  знаходяться на одному підприємстві;

•       Заробітну плату диктує підприємство, але її ставка безпосередньо  залежить від кількості найманих працівників;

•       В силу географічних факторів  працівник за своєю спеціальністю  не може знайти інше місце роботи .

Олігопсонія - це коли невелика кількість підпиємств держить монополію на ринку праці.

Відрізняють декілька знаних моделей ринку праці:

Японська модель. Для неї характерна система «довічного найму».  Згідно цієї моделі  гарантується зайнятість працівника до досягнення ним віку 55-60 років.  Працівники послідовно підвищують кваліфікацію і переміщуються на нові робочі місця  суворо за планом.

Модель США.  Для ринку характерна децентралізація законодавства про зайнятість та допомогу безробітним. На підприємствах діє жорстоке відношення до працівників. Завчасно працівників не попереджують про майбутнє звільнення , а інформують про факт звільнення у цей день.

Шведська модель характеризується активною політикою держави насамперед  у галузі зайнятості. У результаті чого рівень безробіття у країні є мінімальним.  Головна мета політики на ринку праці –  є попередження безробіття.

   Існують 2 типи ринку:     

Внутрішній ринок праці можна охарактеризувати як систему соціально-трудових відносин ,які  є обмеженими рамками одного підприємства, всередині якого призначення ціни робочої сили.

Особливості внутрішнього ринку праці:

·  Невелика кількість агентів на ринку

·  Швидке переміщення працівників без значних  затрат

·  Відносно невелика кількість варіантів мобільності

·  Обмеженість місць прикладення праці

·  Велика значимість адміністративних методів регулювання

Зовнішній ринок праці  можна охарактеризувати як  систему  соціально-трудових відносин між роботодавцями та працівниками, які  наймаються у межах країни, галузі, регіону.

Виділяють декілька основних сфер, де зовнішній ринок праці має переважне значення: