Інформаційно-педагогічний потенціал природного середовища у формуванні екологічної свідомості особистості, страница 6

У першому розділі «Теоретичний аналіз інформаційно-педагогічного потенціалу природного середовища і його роль у формуванні екологічної свідомості особистості» аналізується інформаційний потенціал природи як основи утворювального процесу, визначається зміст феномена екологічної свідомості, досліджуються основні пізнавальні (когнітивні стилі) і соціальні (суспільні цінності) фактори, що сприяють його формуванню, розкривається проблема використання інформаційно-педагогічного  потенціалу природи в утворювальному процесі й, зокрема, у процесі формування екологічної свідомості особистості.

Теоретичний аналіз проблеми дослідження показав, що феномен екологічної  свідомості трактується як система подань про світ, для якої характерні: 1) орієнтованість на екологічну доцільність, відсутність противопоставленности людини й природи; 2) сприйняття природних об'єктів як повноправних суб'єктів, партнерів по взаємодії з людиною; 3) баланс прагматичної й непрагматичної взаємодії із природою (С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин, У. І Медведєва,  А. А. Алдашева, Полянов й ін.). Дослідники відзначають, що екологічний тип свідомості представляє знання й розуміння людиною своїх можливостей впливу на природу, визначення цілей такого впливу, оцінку варіантів передбачуваного поводження в екологічному середовищі, облік наслідків такого поводження й пізнання самого себе як елемента екологічної системи.

У структурі екологічної свідомості основними є гносеологічний (сукупність знання й подань про социоприродной середовище), аксиологический (система мотивів, цінностей, відносин до цього середовища) компонента (Ю. Г. Марков, Г. В. Платонов, И. Д. Звєрєв, Т. И. Суравегина, В. Р. Бганба, Л. Я. Полянов, А. Н. Кочергин й Э. Р. Барбашина, А. А. Горелов). На основі знань  і відносин формується практична діяльність людини у взаємодії з навколишньою реальністю.

Екологічну свідомість розглядають як складну, саморегулюючу (тобто можливість, що має, самої міняти мети, функції й ланки) систему, сформовану для рішення завдань установлення, стабілізації або зміни взаємин із природою і її об'єктами, що виникають у процесі задоволення людиною своїх потреб (И. Пригожин, В.А. Ігнатова, В. Г. Виненко й ін.).

В екологічній свідомості особистості в якості основних умовно можна визначити три образи: образ природи, образ суспільства й образ себе. В. И. Медведєв, А. А. Алдашева й ін. затверджують, що формування у свідомості образів і знаходження їхнього місця в структурі пізнання дозволяє вирішити питання про поводження людини стосовно цих образів, визначити мета контакту, взаємодії. При цьому всі три образи взаємодіють і визначають один одного. На процес  формування екологічної свідомості людини впливають різні фактори, які також перебувають у взаємозв'язку. Таким чином, усе компоненти процесу формування екологічної свідомості взаємозалежні й утворять систему.

Існують кілька основних факторів, які впливають на пізнання, способи взаємодії й відношення до природного навколишнього середовища й, отже, у цілому на формування екологічної свідомості. Так, С. Д. Дерябо й В. А. Ясвин визначають три основних канали формування суб'єктивного відношення до природи: 1) перцептивный - у процесі побудови перцептивного образа, 2) когнітивний - на основі переробки одержуваної інформації, 3) практичний - у процесі безпосередньої практичної взаємодії. Г. В. Платонов джерелом і стимулом экологизации свідомості вважає складні в суспільстві екологічні відносини й екологічна діяльність. При цьому враховуються як стихійне відбиття экологизированного виробництва в  суспільній свідомості, так і цілеспрямоване екологічне виховання. До числа факторів, що сприяють формуванню екологічної свідомості, відносять науковий, економічний, культурний, політичний (В. Р. Бганба,  Г. В. Платонов й ін.). В. И. Медведєв, А. А. Алдашева й ін. аналізують когнітивні механізми формування екологічної свідомості. Значну роль дослідники відводять процесу цілеспрямованого екологічного виховання в утворювальному процесі (И. Д. Звєрєв, Т. И. Суравегина, Е. А. Єлізарова, А. П. Печко, А. Ж. Овчинникова, Б. Т. Лихачов, И. Ф. Смольянинов, Ф. С. Худушкин й ін.)