Особливості системи іпотечного кредитування. Економічна сутність поняття «іпотечне кредитування». Особливості іпотечного кредитування житла в Україні, страница 3

Розкриваючи сутність іпотечного кредитування, крім поняття іпотека, доцільно розглянути і сутність таких понять як кредит та кредитування (рис. 1.1) та показати їх відмінність при визначенні понять іпотечного кредиту та кредитування.

 


Рис. 1.1 – Визначення сутності поняття «кредит» та «кредитування» [3,8,12 ]

Згідно з Майданик Р.А.іпотечний кредит — це довгостроковий кредит, який надається під заставу нерухомості банківськими і не банківськими кредитними фінансовими установами, що мають право здійснювати кредитні операції (кредитні спілки тощо) [13, с. 33]

В той же час Ковалішин І. визначає іпотечний кредит як економічні-правові відносини, які виникають між іпотечним кредитором та іпотечним позичальником з приводу надання кредита, забезпеченням якого є нерухоме майно, яке належить другій чи третій особі (поручитель) на правах власності [11, с. 124].

На думку Внукової Н.М. та Бажанова О.Є іпотечний кредит — це правовідносини, які виникають на підставі договору про іпотечний кредит між кредитодавцем і боржником з приводу надання коштів у користування іпотеки [5, с. 147].

Іпотечний кредит з погляду Міллера – це кредит під заставу нерухомості, що надається з використанням іпотечних заставних, які є свідченням існування кредиту та його обтяження нерухомістю [14, с. 79].

В той же час Терещенко Г. визначає іпотечний кредит як особливу форма кредиту, пов'язану з наданням позик під заставу нерухомого майна – землі, виробничих або житлових будівель тощо [19, с. 98].

На думку ж автора під  іпотечним кредитом необхідно розуміти певну форму кредиту, яка надається під заставу нерухомого майна та створює правовідносини між кредитором та позичальником на підставі кредитного іпотечного договору.

На відміну від іпотечного кредиту, іпотечне кредитування це певний механізм з надання того ж самого іпотечного кредиту (в порівнянні з визначенням поняття “кредит” та “кредитування”), але ось на думку багатьох авторів та законодавства, іпотечне кредитування має наступну сутність:

1. Згідно Закону України “Про іпотечне кредитування” іпотечне кредитування — це правовідносини, що виникають з приводу  набуття  права  вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими  документами [16]

2.  Іпотечне кредитування — це правовідносини, які виникають з приводу набуття прав вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами [5, с. 147].

3.  Іпотечне кредитування — це фінансово-кредитні відносини , які виникають  між іпотечним кредитором (іпотекотримачем) та позичальником іпотеки (іпотекодавцем) з приводу надання кредиту, забезпеченням якого є нерухоме майно, яке належить другій чи третій особі на правах власності [19].

Такий перелік визначень може викликати деяку плутанину, оскільки визначення іпотечного кредиту та іпотечного кредитування деяких авторів досить схожі, більшість з них під ними мають на увазі певні відносини, що виникають між кредитором та позичальником під час підписання кредитного договору. Аналізуючи таким чином ситуацію, не можна категорично та з впевненістю стверджувати, що хтось є неправим, оскільки кожен доводить свою точку зору та в деякій мірі має рацію.

На думку ж автора, замість схожого визначення іпотечного кредитування з визначенням іпотечного кредиту, найкраще було б вести поняття системи іпотечного кредитування або механізму іпотечного кредитування, які б надавали в розгорнутому вигляді уявлення про досліджуване поняття: про його предмет, об'єкти та суб'єкти,  принципи дії та взаємодії і т.п.

В даній роботі буде запропоновано використання поняття система іпотечного кредитування, яка буде розглянута автором в наступному розділі роботи.

2.  Теоретичні основи системи іпотечного кредитування

Як було зазначено автором в розділі першому, то  доцільніше використовувати в теоретичній та практичній діяльності поняття не іпотечного кредитування, а системи іпотечного кредитування, під якою слід розуміти сукупність взаємопов'язаних та взаємозалежних елементів, які діють під впливом певних важелів та на певних принципах, з метою досягнення ефективного руху ресурсів при довгостроковому кредитуванні під заставу нерухомого майна (рис. 2.1)