Аналіз факторів, які впливають на формування збутових запасів на підприємствах комунального будівництва, страница 2

Якщо визначають оборотність збутових запасів, то обсяг обороту, який  дорівнює загальним витратам, ділиться на середній залишок, і одержуємо число оборотів.     При цьому, чим менше середній залишок, тим більше число оборотів або коефіцієнт оборотності.

На підприємствах промисловості, у тому числі нерудних матеріалів, існує два види попиту на предмети збутових запасів:

1.   Залежний попит,    якщо використання матеріалу прямо пов'язане з набраним портфелем замовлень для виробництва гранітної продукції. Цей вид попиту в галузі існує в основному на матеріали й інструменти, що  застосовуються при буровибухових роботах,  виготовленні гранітної продукції;

2. Незалежний попит, якщо попит на предмети постачання не обумовлюється планами виробництва готової продукції (послуг).

Управляти предметами постачання з незалежним попитом можна за допомогою системи фіксованої кількості й системи фіксованого часу.

У системах з фіксованою кількістю постійно контролюють рівень запасів. Коли кількість падає нижче встановленого рівня, видається замовлення на заповнення запасів. Замовляється завжди та сама   кількість. Таким чином, фіксованими величинами в цій системі є рівень, при якому повторюється замовлення,  і замовлена кількість [1, с.   528].

Систему з фіксованою кількістю варто застосовувати для найважливіших використовуваних підприємством матеріалів й інструментів. Ці матеріали мають наступні характеристики:

1.       Висока питома вартість предметів постачання;

2.       Високі витрати зберігання матеріально-технічних запасів;

3.       Високий рівень збитку, що    виникає у випадку відсутності запасів;

4.       Знижки із ціни залежно від   замовленої кількості;

5.       Відносно      непередбачений      або    випадковий   характер попиту.

У системах з фіксованим часом замовлення на заповнення розміщаються із заданою періодичністю, наприклад, раз у два тижні.  Замовлена кількість змінюється й залежить від наявного залишку. Ця система більше підходить для предметів матеріально-технічного постачання з наступними характеристиками [1, с. 628]:

1.       Малоцінні предмети;

2.       Низькі витрати на   зберігання    матеріально-технічних    запасів;

3.       Незначні витрати,  якщо навіть запаси й скінчилися;

4.       Один   з багатьох предметів,    які закупаються у того самого   постачальника;

5.       Знижка   із    ціни    залежить    від    вартості   замовлень відразу на кілька предметів;

6.       Відносно постійний рівень попиту;

7.       Витрачені матеріали або предмети.

Системи з фіксованою періодичністю застосовуються, наприклад, при управлінні запасами канцелярських товарів або допоміжних матеріалів.

В умовах "ринку покупця" (коли пропозиція товарів перевищує попит) істотних успіхів в управлінні збутовими запасами досягли фірми Японії. Вони широко застосовують систему організації виробництва "точно вчасно".   Матеріали,  деталі й вироби надходять до споживача точно до   того    моменту,    коли   вони потрібні.   Почали використовувати цю систему фірми США,  Франції, Німеччини й інші країни з ринковою економікою.   Так, в Англії, на заводі "Джі. І. Кейс" на дві третини скоротилася площа складських приміщень,  раніше вона займала майже 10%   всієї робочої площі... Удвічі знизилася потреба в персоналі, що    займається транспортуванням вантажів усередині території    заводу...     Значно   знизився рівень збутових запасів:     він наближався до 25%   первісного рівня запасів (1 млн.   ф.   ст.)  [4, с.  51].

Як бачимо, промислові фірми сьогодні приділяють велику увагу виробленню "стратегії постачання" виробництва матеріалами.

Цим вони домагаються зниження збутових запасів, витрат на закупівлю, зберігання, збільшують прибуток. Аналіз показує,  що по різних причинах,  на одержання деяких матеріалів ми витрачаємо рік-півтора. "У США на цю операцію приділяється по стандарту 48 годин (з урахуванням поставки через межі країни), у Японії - і того менше - 24 години. Тому в нашого споживача донедавна   перебувало на складі 70 відсотків омертвлених запасів засобів виробництва, у США  - 33 відсотки, Японії - 10 [5, с. 1].