1) діяння у виді доведення до самогубства або замаху на самогубство особи за допомогою жорстокого з ним звертання, шантажу, примуса до здійснення протиправних дій або систематичного приниження його людського достоїнства;
2) наслідків у виді самогубства або замаху на самогубство;
3) причинного зв'язку між даним діянням і зазначеними наслідками. Жорстоке звертання - - це безжалісне, грубе поводження, що заподіює потерпіле психічне і фізичне страждання (нанесення тілесних ушкоджень, побоїв, позбавлення засобів до існування, житла, їжі, одяги, необґрунтовані стягнення, несправедливе позбавлення заохочень, різного роду знущання і т.п.).
Шантаж - це вимога від потерпілого зробити або утриматися від здійснення яких-небудь дій, бажаних для винного, під погрозою поширення зведень, що ганьблять потерпілого.
Примус до протиправних дій — це вимога від потерпілого зробити які-небудь дії, що суперечать нормам законодавства України.
Систематичне приниження людського достоїнства — це різного роду принизливе тривале звертання з потерпілої (образи, наклеп, анонімні обвинувачення, образа честі жінки, цькування, несправедлива критика і т.п.).
Судова практика не відносить до таких дій розірвання шлюбу, відмовлення від висновку шлюбу, припинення співжиття, подружню зраду. Не можуть кваліфікуватися по ст. 120 КК випадки самогубства при правомірних діях у відношенні потерпілого (правомірне звільнення з роботи, об'єктивні незадовільні оцінки знань і т.п.) або повідомлення вірної, відповідної дійсності зведень (за умови, що таке повідомлення приводилося не в образливій, цинічній формі).
Специфіка об'єктивної сторони розглянутого злочину полягає в тім, що дії винного обумовлюють дії самого потерпілого, що безпосередньо і викликають результат. Тому обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є наявність причинного зв'язку між діями винного і зазначених наслідків у виді самогубства або замаху на самогубство.
Самогубство не є злочином, так само як і замах на самогубство. Тому підбурювання до самогубства, пособництво в самогубстві або замаху на самогубство не є кримінально карними діями.
У той же час підбурювання до самогубства і пособництво в самогубстві особи, не здатного розуміти значення своїх дій або керувати ними (малолітнього, душевно хворого людини), повинні оцінюватися як навмисне убивство (якщо мало місце таке самогубство) або замах на навмисне убивство (якщо мало місце спроба зробити самогубство). Якщо при зазначених обставинах мало місце невдале підбурювання до самогубства, дії винного будуть являти собою готування до навмисного убивства.
Даний злочин є кінченим з моменту настання наслідків у виді самогубства або замаху на самогубство.
Суб'єктивна сторона розглянутого злочину може виражатися як провиною у формі наміру (прямою або непрямого), так і провиною у формі необережності (злочинної самовпевненості або злочинної недбалості).
Суб'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст. 120 КК, можуть бути фізичні осудні особи, що досягли 16 - -літнього віку. Крім того, для залучення до кримінальної відповідальності по ч.1 ст. 120 КК потрібно, щоб потерпілий не знаходився в матеріальній або іншій залежності від винного.
Кваліфікуючими ознаками, що утворять склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 120 КК, є здійснення діяння, передбаченого ч.1 ст. 120 КК, у відношенні:
1) особи, що знаходиться в матеріальній або іншій залежності від винного',
2) двох і більш осіб.
По д. матеріальною залежністю варто розуміти випадки, коли потерпілий одержує від винного істотну матеріальну підтримку і знаходиться на його утриманні (непрацездатний чоловік і жінка і батьки, неповнолітні діти, підопічні і т.п.). Під іншою залежністю розуміється залежність підлеглого від начальника, що учиться від викладача, одного родича від іншого і т.д.
Особливо кваліфікуючою ознакою, що утворить склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 120 КК, є здійснення діяння, передбаченого ч.1 або ч.2 ст. 120 КК у відношенні неповнолітнього (особи, що не достигли 18 - літнього віку).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.