Обставини, які дають підстави для об’єднання кримінальних справ в одне провадження

обвинуваченню кількох осіб, які мають бути співучасниками вчинення одного або кількох злочинів, у визначених законом випадках, або по обвинуваченню однієї особи у вчиненні декількох злочинів

             Таке об’єднання справ, на думку Є.Г. Коваленка, має на меті сприяти всебічному їх розгляду, встановленню об’єктивної істини а також забезпеченню справедливості рішення.[2]

             Отже, обставинами, які дають підстави об’єднання кримінальних справ в одне провадження є:

1)  спільне вчинення злочину (злочинів) кількома особами;

2)  притягнення до кримінальної відповідальності даних осіб за заздалегідь не обіцяне переховування злочинця;

3)  притягнення до кримінальної відповідальності даних осіб за заздалегідь не обіцяне приховування злочину;

4)  притягнення до кримінальної відповідальності даних осіб за недонесення про злочин;

5)  обвинувачення однієї особи у вчиненні декількох злочинів.

             Тільки за наявності вищезазначених умов орган дізнання або слідчий вправі прийняти рішення про об’єднання кримінальних справ у одне провадження.

             Але, неможливо не вказати на те, що як на стадії досудового слідства так і на стадії судового розгляду трапляються помилки при вирішенні питання про об’єднання кримінальних справ у одне провадження.

             Зокрема, в ухвалі Судової колегії в кримінальних справах Верховного суду України від 09.07.1998 р. зазначено, що при вирішенні питання про необхідність  об'єднання  справ  чи виділення  справи  в  окреме провадження суду необхідно виходити з того,  чи можливо розглянути їх окремо без шкоди для правосуддя та порушення прав осіб, які притягуються до відповідальності.

             Так, ухвалою судової  колегії  в  кримінальних  справах  Одеського обласного суду від 20 травня 1998 р.  справу за обвинуваченням Я., С., М.М.,  та інших (усього шість осіб) за ст.  69, ст. 17, п. "ж" ст. 93,  ч. 2 ст. 123 КК, а Н. - за ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 222 КК направлено на додаткове розслідування.

             На обґрунтування свого рішення  суд  послався  на  те,  що  в період  розгляду  цієї  справи,  а  саме  5  травня 1998 р.,  щодо підсудного  Н.  було   порушено   іншу   кримінальну   справу   за обвинуваченням за ч.  1 ст.  81, ч. 3 ст. 222 і ч. 1 ст. 229 КК та обрано запобіжний захід  -  тримання  під
вартою.
             Вважаючи, що  пред'явлене  Н.  обвинувачення  по даній справі тісно пов'язане з обвинуваченням інших підсудних і  тому  з  метою повного й об'єктивного дослідження обставин вчинення ними злочинів обидві справи  необхідно  розглянути  в  одному  провадженні,  суд визнав,   що   цю   справу   належить   повернути   на   додаткове розслідування,  під  час  якого   дослідити   в   повному   обсязі пред'явлене Н.  обвинувачення за ч.  1 ст.  81, ч. 3 ст. 222, ч. 1 ст. 229(6)  КК  і  вирішити  питання  про об'єднання згаданих справ у одну та її подальший рух.

             Розглянувши окреме  подання  заступника  прокурора Одеської області,  в  якому  порушено  питання про скасування ухвали суду і направлення справи на новий  судовий  розгляд,  судова  колегія  в кримінальних  справах  Верховного  Суду України задовольнила його, зазначивши таке.

             Відповідно до ст.  26 КПК в  одному  провадженні можуть  бути  об'єднані  справи  за  обвинуваченням однієї особи у вчиненні декількох злочинів.  Але це  не  є  обов'язком  суду  або органів   попереднього  слідства.  Рішення  про  об'єднання  справ залежить від того,  чи можливо