Сутність, форма і зміст протоколу слідчої дії. Чіткий порядок розкриття злочину

Зміст:

Завдання № 1.......................................................................................................3

Завдання № 2.......................................................................................................6

Завдання № 3.......................................................................................................8

Список використаних джерел........................................................................10

Завдання № 1.

Сутність, форма і зміст протоколу слідчої дії.

Кримінально-процесуальний закон встановлює найбільш чіткий порядок розкриття злочину, розгляд справ у судах, визначену процесуальну форму. Процесуальна форма є гарантією від можливих помилок, і водночас вона має виховне значення для учасників судочинства. Тому багато документів, складених органами попереднього розслідування, прокуратури та суду, дійсно мають велике морально-виховне значення і несуть певні психологічні наслідки.

Оформлення прийнятих процесуальних рішень не можна зводити до технічної сторони, до формальності. Згідно з нормами КПК фактичні дані повинні бути одержані не тільки у встановленому законом порядку, але й належним чином зафіксовані у протоколах або в інших документах. В іншому випадку вони не будуть мати сили доказів. Правильно оформлені процесуальні документи та процесуальна форма в цілому забезпечують встановлення істини у справі, сприяють укріпленню законності, захисту прав та свобод особи.

Протокол – це документ, що складається про проведені слідчі та судові дії (ст. 85 КПК). Протоколами оформлюються допити, фіксуються та підтверджуються визначені факти, обставини. Протокол описує хід слідчої дії: огляду, свідчення, обшуку, виїмки, розпізнання та інші.

Протоколи слідчих дій, складені та оформлені у встановленому порядку, є витоками доказів, тому що у них підтверджуються обставини та факти, які мають значення у вирішенні справи (ст. 82 КПК).

Кримінально-процесуальне законодавство не містить загальних вимог до документів, що складаються з кримінальних справ. В окремих випадках вказується лише назва та зміст деяких із них (ст. 85, 130, 332-335, 378 та ін. КПК України). Проте всі документи повинні відповідати загальним вимогам, що ставляться до будь-яких індивідуально-правових актів застосування норм права. Вони повинні бути законними, обґрунтованими, мотивованими, переконливими, логічними, грамотно й етично оформлені. Недбало, наспіх складені процесуальні акти підривають авторитет та повагу органів розслідування, суду та прокурора.

Процесуальний акт визнається законним, якщо його винесення передбачено кримінально-процесуальним кодексом, якщо він виноситься компетентним органом або особою, якщо складений відповідно до закону, якщо містить всі необхідні реквізити. Із законністю прийнятого рішення тісно пов’язана його обґрунтованість. Законним може бути лише обґрунтований правовий документ. У той же час в окремих випадках обґрунтований акт може бути визнаний незаконним.

Закон також потребує, щоб прийняті акти були мотивовані. Цю якість повинні мати постанови, визначення, вироки, рішення, а іноді і протоколи (ст. 106, 131, 206, 378, 334 КПК України). Вмотивованість процесуального акту – це наявність у ньому не тільки переліку дій, подій, обставин, але й посилання на докази, їх аналіз, відповідні роз’яснення. Компетентна особа має право вибрати певне рішення, а мотивація при цьому є важливим засобом самоконтролю. Наприклад, якщо слідчий вирішив затримати підозрюваного, він повинен пояснити причину і мотиви затримання у протоколі, для того щоб його рішення не було оцінене як суб’єктивне, не викликане необхідністю (ст. 106, 115 КПК). Мотиви та результати прийнятого рішення повинні гармонійно співвідноситися.

Важливою якістю процесуальних документів є також їх логічність – послідовність, відсутність протиріч. Правовий акт повинен бути викладений у суворій логічній послідовності, тобто кожна послідовна його частина повинна бути продовженням попередньої і закономірно витікати з неї. Логічність виключає протиріччя, непослідовність викладення, нечіткість висновків та рішень. Логічність одного документу повинна знаходитися у діалектичному зв’язку з іншими процесуальними актами, що взаємопов’язані між собою, а кінцеве судочинство із справи повинно бути у цілому