- Право на житло і його недоторканність (ст. 30) – це право користуватися житлом на законних підставах, урегульоване законодавством (Житловий кодекс, ЦК) Передбачається система мір, що сприяють забезпеченню житлом громадян з муніципального і державного фонду, проведення кредитно-фінансової політики і т.д. Гарантується захист від проникнення в житло без згоди на те осіб. які законно займають це приміщення і захист від незаконного позбавлення житла. Дане право може бути обмежено тільки в тих випадках, що обговорені у законі. У випадку порушення його використовуються ті ж статті, що і при порушенні будь-яких прав людини і громадянина і надається право оскаржити в суд незаконні дії, відновити свої права і одержати відповідну компенсацію.
- Право на волю пересування, вибору місця проживання, виїзду за межі України (для громадян право вільного повернення в Україну) (ст. 33) – дана стаття Конституції 1996 року внесла багато нового. Важливо врахувати, що багато гарантій здійснення засновані на вимогах міжнародно-правових зобов'язаннях України (ратифікація Європейської конвенції). Насамперед, з'явилися гарантії на свободу зміни місця проживання, інститут прописки більше не є обмеженням в здійсненні будь-яких прав людини і громадянина на території України. Обмеження можуть бути викликані тільки незаконним проживанням на даній території, але тільки в тій мері, у який це необхідно. Можуть бути обмеження, зв'язані з перебуванням у місцевості, що прилягає до державного кордону, на території санітарно-епідеміологічного лиха і т.д. Але всі ці обмеження регулюються тільки нормативно-правовими актами.
- Право на свободу совісті, віросповідання (ст. 35) –ніхто не може бути примушений до вибору релігії, зміни віросповідання. Допускається релігійне різноманіття. Закон «Про свободу віросповіданння» відповідає даній статті Конституції і гарантує, що дані права і свободи не будуть обмежуватися, що держава (тому що Україна – світська держава) не буде втручатися в справи релігійних об'єднань. Порушення даних прав веде до відповідальності, передбаченої в законодавстві України.
- Право на свободу думки і слова, одержання, використання і поширення інформації (ст. 34) – положення даної статті говорить про Україну як державі демократичному, що визнає різноманітність думок. Проте, мабуть, дана стаття має більше число обмежень, ніж інші. Це не випадково – свобода думки і слова не може бути абсолютною. Загалом обмеження сформульовані в ст. 37 КУ. Крім того, ЦК України, КпАП, КК України передбачають міри покарання за публічні заклики до національної ворожнечі, насильницького захоплення влади і т.д. Гарантіями здійснення даного права є те, що воно не тільки декларується, але і створюються можливості його реалізації. «Закон про засоби масової інформації» припускає надання можливості привселюдно заявити про свою думку, припускає гарантії свободи одержання інформації для кожного. Обмеження існують тільки для інформації конфіденційної; для відомостей, що складають державну таємницю і т.д. Усі ці обмеження також регулюються і точно визначаються в нормативно-правових актах.
Гарантії політичних прав і свобод:
- Право на об'єднання, включаючи право створювати професійні союзи (ст.36) – міжнародні правові документи і Конституція України закріплює це право, як не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, котрі передбачені в законах і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах державної або суспільної безпеки, захисту прав і свобод інших осіб. Конкретизується це право і закріплюються гарантії на нього у законах України.
- Право збиратися мирно, без зброї, проводити збори, мітинги і демонстрації, ходи і пікетування (ст. 39) – дане право належить тільки громадянам України. Здійснення даного права не повинне порушувати права і свободи інших осіб, повинне відповідати статті 37 КУ. Незаконне перешкоджання проведенню даних заходів може бути оскаржене в суд.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.