Взаємозв’язок управлінського та фінансового обліку, страница 2

-         управлінський облік, на відміну від фінансового і податкового, не є обов'язковим, підприємство самостійно приймає рішення щодо доцільності його ведення;

-         управлінський облік може вестися як централізовано, так і децентралізовано, у той час як фінансовий і податковий облік здійснюється загальною бухгалтерією підприємства.

Відмінними рисами управлінського обліку є й принципи його ведення. До них відносяться:

-         принцип безперервності діяльності підприємства;

-         використання єдиних для планування й обліку одиниць виміру;

-         оцінювання результатів діяльності підрозділів підприємства з метою оцінки загальної ефективності господарської діяльності;

-         наступність і багаторазове використання первинної й проміжної інформації з метою управління;

-         формування показників внутрішньої звітності як основи комунікаційних зв'язків між рівнями управління;

-         застосування бюджетного методу управління грошовими потоками;

-         повнота й аналітичність, що забезпечують вичерпну інформацію про об'єкти обліку;

-         періодичність, що відображає виробничий і комерційний цикли підприємства.

2.2. Сутність, види, обсяг і користувачі інформації в системі управлінського та фінансового обліку

Оскільки управлінський облік являє собою інтегровану у загальну систему менеджменту підприємства інформаційну систему, що характеризується зворотними зв'язками й гнучкістю, потрібно чітко представляти, яку інформацію система споживає на вході і яку видає на виході. Необхідно знати коло постачальників інформації і її споживачів. Для цього дамо визначення економічної інформації.

Економічна інформація - такий вид інформації, що послідовно й повно відображає виробничо-господарську діяльність підприємства. Економічна інформація підрозділяється на: планову, нормативно-довідкову й облікову.

Планова інформація містить дані для вибору дій, які можуть бути використані в майбутньому. Основний зміст планово-економічної інформації становить техніко-економічне й оперативно-виробниче планування. Планом може бути охоплена діяльність будь-якого структурного підрозділу й підприємства в цілому. Важливим джерелом планової інформації є бюджети й кошториси.

Нормативно-довідкова інформація є сполучною ланкою між іншими видами економічної інформації. Склад нормативно-довідкової інформації визначається типом виробництва, номенклатурою й складністю виробів, що випускають, технологією й організацією виробництва, внутрішньовиробничим поділом праці, рівнем розвитку внутрішньогосподарських зв'язків. Джерелами нормативно-довідкової інформації є розроблена на підприємстві нормативна база, нормативна база, що застосовується в цілому по галузі, технологічна документація, що регламентує використання ресурсів (оперативно-технічні плани).

Облікова інформація являє собою потоки початкових відомостей, оброблені або неопрацьовані для прийняття рішень і складання фінансової й податкової звітності, тобто дані для реєстрації господарських операцій підприємства.

Управлінський облік працює з усіма видами інформації, фінансовий облік готує інформацію для внутрішніх і зовнішніх користувачів, використовуючи дані в основному облікової і нормативно-довідкової інформації.

Управлінський облік повинен надавати менеджерам не деталізовану, а узагальнену інформацію, що дозволяє швидко приймати рішення, а значить збільшувати швидкість обороту капіталу.

Підбиваючи підсумок вищевикладеному, слід зазначити, що, по-перше, система управлінського обліку на підприємстві повинна бути організована таким чином, щоб вона органічно входила в систему менеджменту на підприємстві й становила підсистему управління витратами. По-друге, вона повинна оперувати з такою системою по якості й обсягу інформації, яка б полегшувала й робила б швидшим, а не навпаки - прийняття управлінських рішень. І, по-третє, ухвалюючи рішення щодо збору й обробки інформації й організації, спрямованої на це облікової політики, варто зіставити витрати на одержання й обробку інформації й результат, для досягнення якого вона використовується тобто інформація не повинна бути занадто дорогою.

2.3. Особливості застосування первинних документів для управлінського та фінансового обліку

У відповідності з Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. первинний документ – це документ, що містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення. Він є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинний документ має бути складений при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її завершення. Для контролю та упорядкування обробки даних на основі первинних документів можуть складатись зведені облікові регістри.

Як показує аналіз, на вітчизняних підприємствах існує проблема дублювання бухгалтерського та оперативно-технічного документообігу, тобто інформаційних потоків, необхідних керівникам операційних підрозділів для планування і регулювання доручених їм операцій. Можливість використання сучасних інформаційних технологій, які дають можливість на базі одних первинних документів групувати інформацію у різних розрізах, необхідних для виконання тих чи інших функцій управління, дозволяють знизити або ліквідувати дублювання оперативно-технічного та бухгалтерського документообігу.

Оскільки бухгалтерський облік на підприємствах є чітко регламентований різними законодавчими та нормативно-правовими актами, то і система первинної документації бухгалтерського обліку та порядок її ведення також є регульованим. Для відображення кожної господарської операції в бухгалтерському обліку передбачені певні первинні документи.

Так, до підрозділу постачання надходять товарно-матеріальні цінності та основні засоби, які супроводжуються накладними (ф. №М-20), товарно-транспортними накладними (ф. №1-ТН), податковими накладними, рахунками-фактурами. Безпосередньо на складі на основі отриманих документів для обліку матеріалів відкриваються карточки складського обліку (ф. №М-12), реєстри цих карточок та документи, які відповідають цілям оперативного управління та контролю. Це можуть бути таблиці для перевірки та порівняння залишків і руху матеріалів з бухгалтерією та виробничим управлінням (зведений звіт про наявність матеріалів; заборгованість постачальникам). Стосовно основних засобів, на складі відкривається інвентарна картка для кожного об’єкту основних засобів(ф. №ОЗ), створюються описи карток (ф. №ОЗ-7), а також ведуться картки обліку руху основних засобів (ф. №ОЗ-8).

Ці документи слугують для контролю наявності та руху основних засобів та звірки даних з бухгалтерією і виробничим підрозділом. Отже, в підрозділі постачань, безпосередньо склад є місцем контролю за наявністю та рухом основних засобів та товарно-матеріальних цінностей.