Методичні вказівки до виконання курсового проекту «Водопровідна мережа міста», страница 14

5 ТРАСУВАННЯ ВОДОПРОВІДНОЇ МЕРЕЖІ

Об’єднані господарсько-питні, виробничі і протипожежні водопроводи міст з населенням понад 50 тис. чол. відносять до І категорії надійності, тому має бути запроектована кільцева водопровідна мережа [2, п.4.4, 8.5].

Вибір траси для прокладання водопровідної мережі залежить від цілого ряду факторів: планування міста (розташування вулиць, проїздів, окремих житлових районів, зелених насаджень, промислових підприємств і т.п.), місця подачі води в мережу, розташування найбільших водоспоживачів та водонапірних ємностей, рельєфу місцевості, наявності природних або штучних перешкод. При цьому слід виходити з мінімально можливої протяжності мережі, найкращих умов її прокладання, надійності та економічності роботи і можливості розвитку мережі в перспективі.

Подача води до віддалених водоспоживачів здійснюється транзитними магістралями, між якими є перемички (магістральна мережа). Магістральна мережа має охоплювати всіх найбільших водоспоживачів і подавати воду до запасно-регулюючих ємностей. Окрім магістральної є розподільча мережа, до якої приєднані домові підключення, і якою здійснюється подача води до пожежних гідрантів під час пожежі. Розподільча мережа приєднується до магістральної мережі у вузлах. При великих діаметрах магістральних трубопроводів для можливості відбору води споживачами вздовж магістральних прокладають розподільчі ділянки.

У містах водопровідну мережу зазвичай прокладають уздовж вулиць і проїздів.

Магістральні лінії прокладають відповідно до основного напрямку руху води (до крупних та віддалених водоспоживачів) рівномірно по території міста. При цьому бажано паралельно прокладати не менше двох магістральних ліній, з’єднаних перемичками у замкнені контури (кільця). Магістральну мережу доцільно прокладати так, щоб забезпечити можливість відбору води з обох боків. У такому випадку буде забезпечене більш рівномірне гідравлічне навантаження на ділянки мережі.

Довжина магістральних ділянок не повинна перевищувати 1000–1200 м, довжина перемичок між магістралями – не більше 800 м, при цьому довжина перемичок має бути меншою за довжину магістральних ділянок.

Магістральні лінії слід прокладати по найвищих позначках території міста. При цьому при відносно невеликих напорах у магістральній мережі будуть достатні напори в розподільчій мережі.

Трасування водопровідної мережі має бути ув’язане з трасуванням інших інженерних комунікацій (мереж водовідведення, тепло- і газопостачання, підземних кабельних ліній тощо).

Оскільки водопровідна мережа міста зазвичай складна за конфігурацією, її досить важко показати графічно, гідравлічний розрахунок усієї водопровідної мережі досить складний. Тому на генплані міста зазвичай показують лише магістральну мережу. Трубопроводи господарсько-питних або об’єднаних систем водопостачання позначають «В1». На кресленнях вказують діаметри труб, довжину ділянок, номери вузлів. Для визначення діаметрів трубопроводів здійснюють подальший гідравлічний розрахунок. Гідравлічний розрахунок розподільчих мереж зазвичай не виконують. Діаметри труб розподільчої мережі приймають конструктивно залежно від величини пожежної витрати.

Вода в магістральну мережу подається насосами насосної станції ІІ підйому по водоводах (не менше двох), які приєднуються у різних вузлах мережі. Можливе подавання води від одного або декількох незалежних джерел водопостачання.

Окремими водоводами з’єднують водопровідну мережу і запасно-регулюючі ємності. Ці водоводи можуть прокладатися в одну або дві нитки.

До крупних водоспоживачів (наприклад, промислових підприємств) вода має подаватися найкоротшим шляхом. Кількість вводів на підприємства залежить від категорії надійності водопостачання об’єкта та витрат води. Приєднання промислових підприємств до водопровідної мережі здійснюється у найближчих вузлах мережі.

Якщо магістральні ділянки водопровідної мережі перетинають водостоки, їх прокладку здійснюють у вигляді дюкеру, або мостового переходу. При перетині ділянок водопровідної мережі з залізницями І, ІІ або ІІІ категорій та автодорогами І і ІІ категорій труби прокладають у футлярах або тунелях.