Ринкові засади господарства. Товарне виробництво, страница 3

Генезис форм суспільного господарства, як і окремо еволюція його товарної організації, завдячує перш за все економічним суперечностям. їх розвиток — якого руху, який є діалектичною єдністю суперечностей. Економічні суперечності — об'єктивні і постійні в суспільному виробництві. Це  форма зв'язків  і відносин  між  протилежними  сторонами  (їх джерело прогресу, або, за Гегелем, принцип будь - якого руху, який є діалектичною єдністю суперечностей. Економічні  суперечності  - об’єктивні  і постійні в  суспільному  виробництві. Це форма зв’язків  і  відносин між  протилежними сторонами  (їх елементами, властивостями, тенденціями) всієї економічної системи та кожного явища чи процесу зокрема. У своєму розвитку, як вчить філо­софія, усі суперечності проходять ряд послідовних етапів: тотожність, відмінність, протилежність, конфлікт і ступінь розв'язання, що озна­чає перехід у вищу форму руху. Зміни, викликані суперечностями або сприяють економічному прогресу, або гальмують його, чи приводять навіть до господарської деградації, якщо, наприклад, соціально-економічна політика держави ведеться не компетентно, всупереч вимо­гам об'єктивних економічних законів.

   Товарне господарство суперечливе по самій своїй природі. Воно розриває прямий зв'язок між виробництвом і споживанням, а при ка­піталізмі — відчужує безпосереднього трудівника від засобів і резуль­татів праці. Це викликає економічну і соціальну напруженість у сус­пільстві, яке розвивається нерівномірно.

   Уже при простому товарному виробництві порушується природна сутність трудівника-власника результатів своєї праці.

   Простий товаровиробник, залишаючись трудівником, прагне зба­гатитись за рахунок інших людей, тобто формується як капіталіст, на­буває двоїстої природи. Поступово трудова (дрібнотоварна) приватна власність — власність самих працівників, заснована на їх особистій праці, переходить у нетрудову (велику) капіталістичну власність, яка базується переважно на найманій праці. Таким чином, породжуєть­ся суперечність між працею і капіталом, яка з розвитком товарного виробництва розв'язується на користь останнього. А це веде до соці­альної несправедливості, нової, більш складної суперечності в суспіль­стві. Особливо це проявляється у період так званого первісного нагро­мадження капіталу — «дикого» капіталізму.

   Внутрішньо суперечливий сам капітал як само зростаюча вартість. Він збільшує свою величину завдяки праці найманих працівників і пра­ці підприємців (організація, управління виробництвом, ризик тощо).

В цілому будь-яке ви­робництво носить суспільний характер, бо до створення любого про­дукту причетні багато людей з різними професіями, спеціальностями тощо. Водночас вироблена продукція належить лише власникам засобів виробництва. Це головна суперечність капіталістичного господарства.

   Суспільний характер праці в товарному господарстві проявляєть­ся опосередковано, на ринку, коли виготовлений продукт виявився здатним задовольняти конкретну потребу споживача, який його ку­пив. Чужі потреби служать орієнтиром для виробника, а їх задоволен­ня (продаж товару) означає суспільне визнання діяльності підприєм­ця. Саме він отримує надходження від реалізації продукції, частиною яких розраховується за найману робочу силу, решту присвоює у вигля­ді доходу. Внутрішньо це прояв невідповідності між необхідним і до­датковим робочим часом.

   З розвитком капіталізму і переходом його у монополістичну стадію відбуваються істотні зміни в товарному виробництві: все частіше воно зазнає криз. Виникає необхідність безпосереднього суспільного регулю­вання економіки. Це проявляється у межах великих монополій, якими нині є транснаціональні корпорації. Регулюються цілі галузі і народно­господарський комплекс загалом. Держава та її інституції все активніше проводять соціально-економічну політику. Тому в деякій мірі вдається упереджувати загострення суперечностей у господарському житті.