Але перш ніж купити, чи продати товар, люди його оцінюють, враховують при цьому корисність речі для себе і витрати праці для створення блага. Цінність, на відміну від вартості, містить суб'єктивне, бо визначається з погляду продавця — покупця товару. Суспільне визнання речі відбивається на його ціні, яка поєднує вартість і цінність. Причому вартість інтересує перш за все виробника, а споживача — цінність. У відносинах між ними і проявляється суспільна природа товару.
Товар як економічна категорія виражає відносини на ринку між його суб'єктами — відособленими виробниками (продавцями) і споживачами (покупцями) з приводу зміни власника продукту за допомогою грошей (або інших засобів) шляхом обміну за певною угодою. Ці відносини отримують товарно-грошову форму і найглибше характеризуються власністю — відносинами володіння, розпорядження і користування результатами праці в суспільстві.
Крім розглянутих вище основних, товар має й інші властивості. Так, враховуючи обмеженість більшості ресурсів, які необхідні для виготовлення благ, речі можуть бути рідкісні. Навіть ті з них, що існують ніби вдосталь (вода, повітря, сонячна енергія) і мають високу споживну вартість для людини в окремих випадках не отримуються безкоштовно і можуть мати високу ціну. Рідкісність товару впливає і на його конкурентоздатність — наявність певних рис і якостей, яким віддається перевага в обміні, і внаслідок чого власник такої речі перемагає у боротьбі за її суспільне визнання. Конкурентоздатності товару особливого значення надає маркетинг як окрема наука про діяльність на ринку.
Суперечності товару
Товар втілює у собі і відображає усі суперечності не лише капіталістичного виробництва, а й всього суспільного відтворення.
Представляючи собою єдність споживної вартості та вартості, товар тим самим має двоїсту природу . У кожному товарі міститься конкретна праця, яка витрачається індивідуально представниками різних спеціальностей і професій. Це робить різні товари відмінними один від одного в здатності задовольняти потреби людей. Водночас усі товари якісно однорідні, бо представляють собою затрати праці взагалі. В цьому полягає двоїстий характер праці, втіленої у товарі, який зумовлює його двоїсту природу. Дана ідея була започаткована класиками економічної теорії і розроблена у завершеному вигляді К. Марксом.
Відмінності між конкретною і абстрактною працею породжують суперечність між споживною вартістю і вартістю товару, яка розв'язується на ринку за допомогою грошей, де вартість проявляється як мінова. Завдяки міновій вартості різні за кількістю втіленої суспільної праці товари обмінюються у певних її співвідношеннях.
Інакше кажучи, товар, зокрема його вартість, уречевлює, матеріалізує істотні об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки між людьми. Це закон, який вінчає стосунки щодо руху товару протягом його життєвого циклу на ринку.
4.Закон вартості та його функції
Величина вартості
Суб'єкти господарської діяльності, пов'язані суспільним поділом праці і обміном її результатів, у своїх відносинах на ринку враховують перш за все величину вартості (цінності) товару. Для кожного індивідуального виробника відомі його затрати на виготовлення продукту. Це зусилля, які не мають єдиного виміру (фізична, розумова, нервова енергія та інші сили). Але враховуючи, що у любому випадку витрачається час, саме ним і оцінюються продукти праці.
Якщо продукт створюється для обміну, то індивідуальні затрати на нього мають ще бути визнаними, сприйнятими іншою стороною — суспільною. Інакше кажучи, вирішальне слово належить споживачу. Саме у відносинах на ринку й вирішується доля товару. Його вартість під час обміну вимірюється не індивідуальним, а суспільно-необхідним робочим часом.
Величина вартості товару — це праця, затрачена на його виготовлення, що здійснюється при суспільно нормальних умовах виробництва, середніх рівнях вмілості та інтенсивності праці.
Праця, яка служить для визначення величини вартості товару, вимірюється суспільно-необхідним робочим часом. Останній відображає пануючі у суспільстві рівень техніки, середні витрати, характерні для створення одиниці більшості товарів, що обмінюються. Тобто суспільно-необхідний робочий час формують ті підприємства, які виробляють основну масу продукції. Те ж саме стосується і середніх умов виробництва, тобто панівних умов, при яких виробляється більшість продукції даного виду.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.