Питання сільського господарства в СОТ. Сільське господарство – предмет поточних переговорів. Наслідки вступу до СОТ для аграрної політики в Україні, страница 2

По-перше, земляяк основний, базовий елемент аграрної реформи та формування цілісного повноцінного аграрного ринку ще не залучена до економічного обороту.

По-друге, це недостатні можливості державного бюджету та невизначеність бюджетної політики стосовно підтримки аграрного сектора. Недосконалість і обмеженість банківського кредитного забезпечення поки що не дають можливості запровадження ефективної державної підтримки, яка б не суперечила вимогам СОТ, організації дієвого регулювання аграрного ринку і така ситуація, в цілому, не сприяє підвищенню конкурентоздатності українського сільського господарства, створює нові проблеми в зв'язку з майбутньою лібералізацією торгівлі на продовольчому ринку. Разом з тим, забезпечення стабілізації доходів сільгоспвиробників є однією з умов Уругвайської угоди СОТ сільського господарства.

Для України аграрний сектор останнім часом відіграє все більшу роль. Так, у формуванні бюджету частка аграрного сектору, підприємств сільського господарства і харчової промисловості посідає друге місце після нафто-газового комплексу, і це при тих преференціях в оподаткуванні, яке має сільське господарство.

Слід також підкреслити, що за оцінками науковців діяльність одного сільськогосподарського працівника в Україні дає роботу 7-8 працівникам інших галузей національної економіки, тобто сільське господарство на сьогодні виступає своєрідним мультиплікатором розвитку всього народного господарства.Тому галузь розраховує, і, мабуть, об'єктивно розраховує на адекватну увагу з боку держави і на той необхідний рівень підтримки, який потрібний для її розвитку. Сьогодні цього, на жаль, поки що немає. Ми розуміємо всі об'єктивні причини, які є в нашій державі, і думаю, що заяви нового уряду все-таки викликають надію, що ці питання будуть більше ефективно вирішуватись.

Переговори щодо сільського господарства характеризується найбільшою непрозорістю, оскільки правила торгівлі сільськогосподарською продукцією знаходяться в процесі інтеграції в систему вимог СОТ, які застосовуються до більшості інших товарів. Як результат, на додаток до прогресу у напрямку лібералізації, якої можна очікувати від переговорів з питань торгівлі, у питаннях сільського господарства необхідно просуватись у сторону наближення до загальних норм СОТ.

До переговорів Уругвайського раунду, які тривали з 1986 до 1994 рік, торгівля сільськогосподарською продукцією здійснювалась переважно за межами стандартних правил ГАТТ, які обмежують здатність кожного уряду розширювати захист від імпорту на кордоні та вдаватись до інших заходів, що викривлюють торгівлю, таких як субсидії. Це пояснюється тим, що в перші роки існування ГАТТ Сполучені Штати наполягли на виключенні торгівлі сільськогосподарською продукції з порядку денного організації. Аграрні інтереси в США та більшості країн з розвинутою ринковою економікою представлені сильними лобі зі значною політичною вагою. На відміну від промислового сектора та сектора послуг більшості країн з розвиненою економікою, сільське господарство зазнає спаду, зокрема, у ньому скорочується зайнятість протягом, щонайменше, останнього століття. Рушійною силою цього процесу є науково-технічний прогрес, який, хоча і не характеризується радикальними змінами, які привертають до себе увагу в інших секторах, проте безупинно сприяє збільшенню продуктивності.

У країнах з розвинутою економікою велика частина працівників, зайнятих в сільському господарстві, зосереджена на малих підприємствах, якими керують їх власники, - сімейних фермерських господарствах. Скорочення зайнятості особливо важко дається за умов такої галузевої структури виробництва, тому що воно тягне за собою банкрутство (а не просто безробіття) і втрату сімейного майна. Хоча безробіття в містах може викликати переміщення робочої сили, в сільському господарстві це може і не відбуватися. Враховуючи те, що, як правило, можливості альтернативної зайнятості у сільській місцевості обмежені, закриття фермерського господарства майже завжди тягне за собою переїзд, а разом з цим - витрати, пов'язані з втратою певної системи соціальних зв'язків. Можуть проявитись також негативні зовнішні ефекти для тих, хто залишився в сільських громадах, наприклад, закриття місцевих шкіл та лікарень.