Ось як описувалися непритомні стани і їхні причини сто років тому: «Причиною буває звичайно що-небудь неприємне для зору або нюху; якийсь предмет або видовище, що вселяє відразу; всяке насильство, хоча б легке, наприклад, удар особливо по голові або по грудях; хитання на гойдалках, або вертіння навкруги; тривалий, або дуже сильний біль; надмірне горе або надмірна радість; занадто довга ходьба без їжі; втрата крові; жорстокий понос; прикрість або гнів; раптовий перехід із лежачого в сидяче або стояче положення; стояння навколішках; теплі ванни; жаркі кімнати; багатолюдні збори, або сидіння спиною до вогню, особливо за обідом; все це викликає цю раптову тимчасову втрату сил і пригнічення життєвих сил із раптовим побліднінням, холодним потом, дуже слабким пульсом або зникненням променевого пульсу, із повним майже припинення дихання і втратою свідомості, називану непритомністю. » (І.Лорі «Гомеопатична медицина»).
Тривалість втрати свідомості при синкопе, як правило, складає від 5 до 22 секунд, рідше затягується до декількох хвилин. Затяжні синкопальні стани можуть викликати істотні затруднення при диференційній діагностиці з іншими клінічними ситуаціями, що характеризуються розладами свідомості. До 90% випадків синкопальних станів, які тривають більше 30 секунд супроводжуються клонічними судомами. Відновлення свідомості відбувається швидко, орієнтація відновляється відразу ж, проте якийсь час зберігається тривожність, переляк (особливо, якщо синкопе розвилося вперше в житті), адинамічность, млявість, відчуття слабості.
Клінічні варіанти:
Найчастіше зустрічається вазовагальний (до-91,3%). Відчуття раптової загальної слабкості, передування розвитку непритомності, в цих випадках поєднується з відчуттям нудоти, мигтінням в очах, дзвоном у вухах, несистемним запамороченням, нудотою, пітливістю, дискомфортом в епігастрії, гіпер- і тахіпное, розширенням зіниць. Об'єктивне обстеження виявляє блідість шкіри, холодні кінцівки, рідкий пульс і зниження артеріального тиску; у важких випадках, коли непритомність триває 10 секунд або більше, можливі судоми і мимомвільне сечовипускання.
Ортостатичний характеризується миттєвою непритомністю при переході з горизонтального у вертикальне положення без передвісників і ознак підвищення тонусу симпатичної нервової системи. Визначаються бліді, холодні, вологі шкірні покриви, низький артеріальний тиск при нормальній частоті серцевих скорочень. Після виходу з непритомності шкіра звичайного кольору, суха. З віком ефективність компенсаторних механізмів знижується, тому ортостатичні синкопальні стани виникають частіше в літньому віці.
Синкопе каротидного синусу виникає при подразненні каротидної зони у вертикальному положенні, супроводжується брадикардію, гіпотонією. Непритомність, пов'язана із захворюваннями серцево-судинної системи, звичайно відбувається раптово, без продромального періоду. У всіх випадках безпосередньою причиною кардіогенної непритомності є недостатність серцевого викиду. Вони діляться на дві основні групи:
- пов'язані з порушеннями серцевого ритму і провідності;
- обумовлені зниженням серцевого викиду (стеноз гирла аорти, гіпертрофічна кардіоміопатія, міксома і кулясті тромби в передсерді, інфаркт міокарду, ТЕЛА, розшаровуюча аневризма аорти).
До церебральних відносять раптові напади втрати свідомості без гемодинамічнх порушень і розладів дихання. Вони виникають без передвісників, як правило, у вертикальному положенні хворого, звичайно не супроводжуючись судомами, протікають до 1 хвилини, рідко довше. В їх основі лежить ізольована церебральна гіпотензія, пов'язана з ортостатичними механізмами, виникаюча при оклюзуючих змінах магістральних і мозкових артерій. Така непритомність виникає при дисциркуляторній енцефалопатії у хворих з артеріальною гіпертензією і атеросклерозом, при венозній дисциркуляції.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.