Україна в роки Другої світової війни. Радянський підпільно-партизанський рух опору

Страницы работы

10 страниц (Word-файл)

Фрагмент текста работы

Поступово, український напрямок для Гітлера був одним із головних, і це виявилося в процесі експансії проти СРСР. З середини липня бої розгорнулися на київському, уманському та одеському напрямках. Особливо важкими були бої на київському напрямку. Зокрема, коли німецькі війська на початку липня прорвалися до Житомира, 6 липня було створено штаб оборони Києва. Загалом же, героїчна оборона столиці України тривала більше двох місяців (липень-вересень). Гітлерівці втратили під стінами української столиці понад 100 тис. війська. Після прориву німецькими військами Південно-Західного фронду захисники Києва опинилися під загрозою оточення. Проте Сталін, не зважаючи на реальні обставини, не дозволив військам своєчасно відійти. Між тим ситуація дедалі більше ускладнювалася, переростаючи у велику трагедію. Ліквідувавши під Уманню 6-у та 12-у оточені радянські армії, німецькі броньовані “кліщі” замкнулися в кільце під Полтавою. Внаслідок цього в полон потрапило майже 103 тис. солдат і офіцерів. Не оминула гірка доля полону і командуючих – генералів Музиченка та Понєдєліна. Подібна ситуація склалася і в Києві, командування обороною якого 11 вересня прохало про дозвіл залишити місто, щоб уникнути оточення. Проте, Сталін наказав продовжувати оборону. І лише в ніч з 17 на 18 вересня означене розпорядження було отримане. Проте, на даний момент вороже кільце уже зімкнулося навколо 5, 26, 37 та більшої частини сил 28 та 38-ї радянських армій. Внаслідок знищення київського котла німці захопили в полон близько 660 тис. вояків, з них 60 тис. командирів. З оточення змогли вийти лише 21 тис. на чолі з генералом Баграмяном. Командуючий фронтом М. Кирпонос, секретар ЦК КП(б)У М. Бурмистренко та група генералів загинули при спробі вирватися із ворожого кільця.

Гітлер тріумфував, розцінюючи київську операцію як “найбільшу битву у світовій історії”. Проте деякі з німецьких генералів досить скептично оцінювали її стратегічне значення, вважаючи, що концентрація сил на півдні змусила фактично аж до осінніх дощів “топтатися на місці” війська фон Бока на центральному напрямку.

Велике стратегічне значення мала і оборона Одеси, що тривала 73 дні. Сковуючи 18 дивізій противника, солдати та офіцери Приморської армії дали змогу відійти військам Південного фронту за Дніпро і організувати оборону. Проте, наприкінці вересня Червона армія змушена була залишити Одесу і вести оборонні бої на Кримському півострові.

Героїчна оборона радянських воїнів у перші місяці війни зірвала плани нацистів щодо “блискавичної війни”. Наприкінці 1941 р. Червона армія зупинила наступ ворога на всьому стратегічному фронті, а в грудні 1941р. під Москвою розгромила 38 німецьких дивізій, створивши умови для контрнаступу радянських військ. У березні наступного року Генеральний штаб запропонував план операції на весну і на початок літа 1942 р. Головна ідея цього документа – активна стратегічна оборона, накопичення резервів, а потім – рішучий наступ. Сталін же наполягав на серії наступальних операцій на окремих напрямках.

У лютому-квітні 1942 р. радянські війська спробували прорвати оборону німців у Криму. Кримський фронт змушений був перейти до оборони. Уже 8 травня перейшло у наступ ударне угрупування німців. А 14 травня війська 11-ї армії г. Манштейна прорвалися на околиці Керчі. Війська Кримського фронту з великими втратами відступили через Керченську протоку на Таманський півострів. В наслідок бойових дій у даний період Кримський фронт втратив

Похожие материалы

Информация о работе