1.1 Сутністно-змістова еволюція терміну “потенціал”
Щоб дослідити еволюцію терміну “потенціал” необхідно повернутися у двадцяті роки минулого століття, його запровадження в економічні дослідження було пов'язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил.
В етимологічному значенні термін “потенціал” походить від латинського слова “potentia” й означає “приховані можливості”, які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. В словнику іноземних мов Васюкова наводиться тлумачення терміну як могутність, сила [Cл.ін.сл В].
В Великій Радянській Енциклопедії приводиться визначення терміну потенціал як засоби, джерела, що є в наявності і які можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети, здійснення плану; рішення будь-якого завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній галузі [ВРЕ , 1975].
Вітчизняна економічна література цей термін у широкому розумінні трактує як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє “сукупність усіх наявних засобів, можливостей, продуктивних сил, що можуть бути використані в якій-небудь галузі, ділянці, сфері; запас чого-небудь; резерв; приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, які можуть виявитися за певних умов”[39. с.186 ]
Отже термін «потенціал», означає наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах.
Велика Радянська енциклопедія Прохорова (1978 р.) визначає економічний потенціал як совокупна здатність галузей народного господарства виробляти промислову і сільскогосподарську продукцію, здійснювати капітальне будівництво, перевезення вантажа, робити послуги населенню у певний момент. Економічний потенціал визначається кількістю трудових ресурсів і якістю їх професійної підготовки, обсягом виробничих потужностей промисловості і будівельних організацій, виробничими можливостями сільского господарства, протяжністю транспортних магістралей і наявністю транспортних засобів, розвитком галузей невиробничей сфери, досягненнями у наукі та техніки, ресурсами розвіданих корисних копалин, тоб то елементами, які в совокупності складають виробничі потужності суспільства; залежить від розмірів національного багатства країни.[ ]
Є два напрямки досліджень економічного потенціалу як об'єкту. З однієї сторони, економічний потенціалу розглядають як сукупність ресурсів суб'єкту (ресурсне направлення). У цьому випадку оцінка економічного потенціалу зводиться до визначення вартості доступних ресурсів (активів). Активи наводять собою сукупність фінансових та не фінансових ресурсів, а також інших засобів (дебіторська заборгованість). З іншої сторони, здібність господарюючого суб'єкту опановувати, переробляти ресурси, які він має, для задоволення суспільних потреб вважається економічним потенціалом (результативний напрямок). Така здібність визначається наявністю трудового, технічного, організаційного потенціалу, а також стійкого фінансового положення підприємства. При цьому оцінка розміру економічного потенціалу зводиться до оцінки максимальної кількості благ, які господарюючий суб'єкт здатен виробити при даній кількості та якості ресурсів.
З точки зору діючого підприємства можна сказати, що економічний потенціал – це здібність підприємства до подальшої діяльності, яка ґрунтується на наявності ресурсів. Цю здібність підприємство реалізує, використовуя резерви. Таким чином, потенційні можливості підприємства визначаються наявністю ресурсів та можливістю використовування резервів. Таким чином, резерви (або потенціал підприємства) – це матеріально-речовинні ресурси, які створюються планомірно для задоволення додаткових потреб в них в певних обставинах; з іншого боку це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва [29. с.15].
В публікаціях у економічній літературі велику увагу приділяють такому поняттю як «економічний потенціал». Економічний потенціал – це сукупність економічних можливостей держави (або об'єднання держав), які можуть бути використані для забезпечення всіх матеріальних потреб (виробництва, оборони, особистих потреб населення) [16. с.102 ].
Якщо зробити аналіз цих публікацій можна виявити значні розходження у визначенні економічного потенціалу, розумінні його сутності, складових елементів. Поняття «економічний потенціал» змінювалося по мірі розвитку суспільства і пройшло у своєму формуванні декілька підходів .
У працях Б.Плишевського, А.Тодосейчука, Ю.Личкина і А.Цигичко просліджується підхід у якому поняття потенціал замінюється поняттям “ресурси”, “інвестиції”, “інвестиційні ресурси”, “кількість зайнятих”.
Е.Горбунов вважає синонімами терміни “економічна міць” та “економічний потенціал”, “народно-господарський потенціал”. А Б.М.Мочалов, напроти, вважає, що слід розрізняти показники економічної міцності від економічного потенціалу. Економічний потенціал країни, галузі, підприємства характеризується об¢ємами матеріальних благ і послуг, які можна досягти у перспективі при оптимальном використовуванні наявних ресурсів. Економічна міцність характеризує фактично досягнений рівень розвитку
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
