Основи теорії держави. Поняття держави, її ознаки і функції. Державний (політичний) режим. Найдавніші держави на території сучасної України

Міністерство освіти і науки України

Полтавськийполітехнічнийколедж

Національного технічного університету

«Харківський політехнічний інститут»

ОСНОВИ

ПРАВОЗНАВСТВА

Курс лекцій для студентів

Полтавськогополітехнічногоколеджу

НТУ «ХПІ»

усіхспеціальностей

викладач

Полтава

2009

ТЕМА 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ.

1. Поняття держави, її ознаки і функції.

2. Форми держави.

Поняття держави, її ознаки і функції.

На певному етапі розвитку суспільства виникає потреба у його специфічній, окремій організації. Суспільство втрачає соціальну однорідність, ділиться на частини. Кожна з таких частин, крім спільних інтересів, має ще і специфічні. Виникає потреба в узгодженні,  координуванні різноманітних інтересів. Потрібна організація, яка б забезпечувала єдність, цілісність суспільства - це держава.

У соціальному неоднорідному суспільстві виникає і таке явище, як політика – відносини між різними частинами неоднорідного суспільства. Держава, що регулює ці відносини, є організацією політичною, її влада – це влада політична.

Як свідчить історія, в кожному неоднорідному суспільстві різні його частини займають не однакове становище. Одні домінують, інші - підпорядковуються. Тому і держава, виконуючи об’єднуючу і стабілізуючу роль у суспільстві, робить це в інтересах, насамперед, домінуючої частини. Отже,

ДЕРЖАВА - це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, з допомогою якої забезпечується його цілісність і безпека та здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини, а також управління загальносуспільними справами.

До основнихознак держави належать: відокремлення державної влади від публічної; суверенітет; територія; виключне право на видання законів і норм, обов’язкових для всього населення; право на податки і збори з населення; монополія на легальне використання сили примусу (армія, поліція, служба безпеки тощо).

Держава на різних етапах свого розвитку виконує певні завдання, тобто має відповідні функції.

Функціїдержави - це основні напрямки її діяльності, в яких відображаються завдання і мета держави та її соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві.

Залежно від напрямків діяльності, держава має свої визначені функції.

Основні функції - це найважливіші напрямки діяльності держави по здійсненню стратегічних завдань і цілей (оборона; зовнішні відносини; охорона правопорядку; інформаційна; економічна; екологічна; соціальна; культурно-виховна та інші функції).

Неосновні функції – це напрямки діяльності держави по здійсненню конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя (управління; матеріально-технічна забезпечення та управління майном; бюджетна справа та бухгалтерський облік; правосуддя).

Внутрішні функції – це напрямки діяльності держави відносно економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших аспектів життя суспільства. (Функції: економічна; культурно-виховна; екологічна; охорона й захист власності; соціальне обслуговування; охорона правопорядку, прав і свобод людини і громадянина та ін.).

Зовнішні функції – основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим товариством у цілому (організація співробітництва з іншими суб’єктами міжнародних відносин; захист державного суверенітету; підтримка миру в регіоні і т.п.)

Крім того існують постійна, гуманітарна, економічна, політична, правова, екологічна, соціально-культурна, охоронна, захисна, гуманістична функції.

Формидержави.

Кожна держава має свій спосіб або порядок організації та здійснення державної влади, що відображається поняттям “форма держави”.

Складовими елементами чи ознаками форми держави є:

- форма державного правління;

- форма державного устрою;

- державний (політичний) режим.

1. Форма державного правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення і діяльності, компетенція і взаємозв’язок її органів, та їх взаємовідносини з народом.

Основними формами правління є монархія і республіка.

Монархія – це така форма правління. при якій верховна державна влада юридично належить одній особі (королю, царю, імператору), котра здобуває її на основі, як правило, кровноспорідненого успадкування.

Види монархій: абсолютна та обмежена.

Абсолютна монархія – історичний тип монархії, в якій монарх має абсолютну (необмежену) владу (Бахрейн, Кувейт, Саудівська Аравія, Оман).

Обмеженамонархія – передбачає чітке обмеження влади монарха конституцією чи парламентом. Серед обмежених монархій розрізняють:

- дуалістичну - в руках монарха зосереджена виконавча і частково законодавча влада (Бутан, Бруней, Йорданія, Марокко, Тонга);

- конституційну (парламентську) – монарх юридично є главою держави, але участі в управлінні країною не бере; уряд формується парламентом і відповідає перед ним (Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Малайзія, Нідерланди, Норвегія, Таїланд, Швеція, Японія).

Республіка є такою формою правління, при якій вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, що обирається населенням країни (або його частиною) на певний строк.

Президентськареспубліка – в руках президента поєднуються