Основи теорії швидкої та повільної коагуляції Смолуховського. Характеристика конденсаційних, диспергаційних методів одержання колоїдних систем

Страницы работы

Фрагмент текста работы

13. Основи теорії швидкої та повільної коагуляції Смолуховського.

Кінетику швидкої коагуляції розробив Смолуховський у 1916 р. Розглядаючи коагуляцію як реакцію другого порядку (оскільки одночасне зіткнення більшої кількості колоїдних частинок малоймовірне), Смолуховський вивів рівняння для розрахунку кількості частинок, що скоагулювали або залишилися у золі на даний момент часу τ:

 

де n0 – початкова кількість частинок ; і – порядок агрегатів частинок (одиничних, подвійних, потрійних тощо), θ – час половинної коагуляції, за який початкова кількість частинок зменшиться вдвічі.

Сумарна кількість частинок усіх порядків Σn на час τ визначається рівнянням

 або

де К – константа швидкості коагуляції.

З даного рівняння випливає, що при τ = θΣn = n0/2. Константа швидкості К і час половинної коагуляції пов’язані між собою співвідношенням

 

Вважаючи, що при ΔЕ = 0 всі зіткнення частинок ефективні (стеричний фактор Р = 1), константа швидкості швидкої коагуляції Кш описується формулою

 .

Отже, константа швидкості швидкої коагуляції залежить лише від температури та в’язкості дисперсного середовища.

Для повільної коагуляції характерні умови, коли ΔЕ ≠ 0 і не всі зіткнення частинок ефективні (стеричний фактор Р ≠ 1). Константу швидкості повільної коагуляції визначають за рівнянням

Якщо ΔЕ>>кТ, то швидкість коагуляції близька до нуля і система може бути агресивно-стійною. В цій теорії використовують уявлення про коефіцієнт сповільнення W, який показує, у скільки разів константа швидкості повільної коагуляції менша за константу швидкості швидкої коагуляції:

 .

Коефіцієнт W іноді називають фактором стійкості, або коефіцієнтом стабільності.

17. Характеристика конденсаційних, диспергаційних методів одержання колоїдних систем.

Метод конденсації полягає в укрупненні частинок під час агрегації молекул або іонів. Конденсація може бути фізичною та хімічною. В обох цих випадках у гомогенному середовищі маємо справу з тонко дисперсною фазою,  яка утворюється внаслідок пересичення розчину або пари. У разі виникнення місцевих пересичень у розчині виникають агрегати із кількох молекул, які стають зародками нової фази. Роль зародків можуть виконувати пилинки або невелика кількість готового золю, що вносяться в систему ззовні. Дисперсність одержаного золю залежить від наявності центрів кристалізації та швидкості росту кристалів.

За сучасною теорією процес утворення зародків флуктуаційний і визначається залежністю

 

де r – розмір кристала; VM – молярний об’єм рідини; Cr і C - концентрації відповідно пересиченого та насиченого розчинів.

Утворення зародків можливе за умови, якщо Cr > C. З пересиченого розчину високодисперсну систему можна одержати тоді, коли швидкість утворення зародків буде набагато більшою, ніж швидкість їх росту.

За хімічної конденсації нова фаза виникає під час проведення реакції, в результаті яких утворюється нерозчинна у даному середовищі речовина.

Диспергуванням називають тонке подрібнення твердих матеріалів або рідин до колоїдних розмірів і розподіл їх частинок у рідкому або газовому середовищі. Методи диспергування поділяються на механічні, фізичні та фізико-хімічні.

Механічний метод – один із основних методів одержання колоїдних розчинів у природі. Штучне механічне подрібнення проводять за допомогою звичайних і колоїдних млинів. На подрібнення речовини витрачається енергія W, що дорівнює сумі роботи деформації твердого тіла Wдеф та роботи утворення нових поверхонь Wпов:

 

де К – коефіцієнт пропорційності, який дорівнює деформації одиниці об’єму тіла, що подрібнюється; ΔS – нова поверхня, що утворюється в результаті подрібнення.

Фізичний метод – це подрібнення за допомогою ультразвуку. Під час проходження ультразвукових хвиль у подрібнюваній речовині

Похожие материалы

Информация о работе

Тип:
Ответы на экзаменационные билеты
Размер файла:
20 Kb
Скачали:
0